– Ні, будь-ласка, ні! Будь ласка, не робіть цього.

Дейв, корабельний механік. Дейв, що збирав відосики старих мультфільмів та знав мільйон жартів, благав тонким, ламаним голосом:

– Ні, будь-ласка. Не робіть цього, прошу, – казав він.

Гідравліка штовхнула ригелі, відкриваючи зовнішній люк шлюзу. Звук, наче впала якась туша. Знову гідравліка – тепер люк зачинявся. Гудіння насосу, що викачує повітря. Коли цикл шлюзування завершився, люди за дверима пішли. Вона не стала привертати їхню увагу грюканням.

Вони зачищають корабель. Затримання ВКС внутрішніх планет було кепським варіантом, але команда відпрацьовувала і його: важливі дані АЗП були змішані з невинними логами, що містили фальшиві часові позначки. Все занадто важливе, щоб довіряти його комп’ютеру, капітан знищив. Коли атакуючі проникнуть на борт, команда мала виглядати невинною.

Це не допомогло аж ні разу.

Ніхто не питав за ватаж та дозволи. Загарбники зайшли на борт, наче до себе додому, відштовхнувши капітана, наче пса. Всі інші – Майк, Дейв, Ван-Лі – підняли руки догори і тихо вийшли.

Пірати чи работорговці – ким би вони не були – просто витягли команду з маленького транспортника, що став їхньою домівкою, і кинули до шлюзової труби навіть без найпростіших скафандрів. Тонка майларова¹ стінка труби – лише вона відділяла їх від жорстокого ніщо, – сподіваюсь, вона не репне; інакше – то прощавайте легені.

Жулі пішла теж, але покидьки пробували мацати її, намагаючись роздягнути.

5 років тренувань джіу-джітсу в умовах низької гравітації, а потім – закритий простір та відсутність тяжіння. Вона завдала серйозної шкоди. Вона навіть на секунду повірила, що може перемогти, аж тут кулак у рукавичці врізався їй в обличчя. Подальші події дещо нечіткі. Тоді шафа, і забийте її, якщо діставатиме. Чотири дні «нікого не діставати», поки її друзів били, а одного викинули через шлюз. За шість днів все затихло.

Коливаючись між повною свідомістю та уривчастим сном, вона вловлювала лише звуки кроків, розмов, люків, субзвукового гудіння реактора та двигуна, що поступово затихали. Коли зупинили двигун і зникло прискорення, Жулі прокинулась від сну, у якому вона літала на власній яхті, плаваючи у невагомості. Мускули, що кричали від болю, почали трохи розслаблятися.

Жулі прилипла вухом до холодного металу дверей. Паніка хвилями проходила крізь розум, аж поки вона не почула звук очищувачів повітря. Корабель мав енергію та повітря, проте двигун не працював. Ніхто не ходив та не розмовляв. Можливо, йдуть загальні збори команди чи вечірка на віддаленій палубі. Або усі зібралися в машинному відсіку і щось серйозне відновлювали.