Тут було більше ознак. Кров. Інструменти та контейнери у безладі. Що б не сталося – це сталося тут. Ні, тут воно почалося. І могло закінчитися за зачиненим люком.

Знадобилося дві години, щоб з газовим різаком та спецінструментами, узятими з майстерні, пробитися через люк до машини. Завдяки заблокованій гідравліці, вона мала відкривати його вручну. Війнуло теплим вологим повітрям із запахом лікарні, але без антисептиків. Якийсь мідний запах, що викликав нудоту. Навіть кімнатою тортур тхнуло. Там мали бути її друзі – побиті чи навіть пошматовані. Жулі підняла важкого ключа, аби розпанахати бодай одну голову перед тим, як її вб’ють. І поринула вниз.

Чимале машинне відділення зі склепінням, як у соборі. Головне місце займав термоядерний реактор, та з ним було щось не тойво: там, де вона очікувала побачити індикатори, захист, монітори – над поверхнею реактора плавало щось на кшталт шару бруду. Повільно Жулі підпливла, все ж однією рукою тримаючись за драбину. Дивний запах став приголомшливо сильним. Якась дивна, досі небачена структура багнюки, що збилася в грудки навколо реактора. Трубки пронизували її, як артерії чи дихальні шляхи. Частина маси пульсувала. Отже, не багно.

Плоть.

Грудка чогось рушила до дівчини. Порівняно з усім, виглядала вона не більшою від мізинця на нозі. Це була голова капітана Деррена.

– Допоможи, – промовила голова.

РОЗДІЛ 1. Голден

За сто п’ятдесят років до того, коли дрібні розбіжності між Землею та Марсом ледь не поставили їх на межу війни, Пояс був віддаленим небокраєм, вражаюче багатим на мінерали. Він знаходився осторонь економічних зон внутрішніх планет та навіть поза межами уяви корпорацій.

Але згодом Соломон Епштейн дещо покращив термоядерний двигун, причепив його до корми власної тримісної яхти і ввімкнув. З гарним телескопом його можна бачити й досі – прямує у Велику Безодню на швидкості кілька процентів світлової. Найкращі та найдовші похорони в історії людства. На щастя, усі технічні записи залишились на комп’ютері вдома. Двигун Епштейна не подарував людям зірки, проте приніс на таці планети.

Три чверті кілометра завдовжки та чверть завширшки, грубо схожий на пожежний гідрант – і переважно порожній всередині – «Кентербері» був переобладнаним колоніальним транспортом. Колись його напакували людьми, припасами, машинами, механізмами, житловими сферами і надіями. Наразі на супутниках Сатурна живе майже 20 мільйонів людей. І десь мільйон їхніх предків було перевезено туди саме «Кентербері». 45 мільйонів на супутниках Юпітера. Найвіддаленіше поселення – місяць Урана, мало зо 5 тисяч. Найвіддаленіше – допоки мормони не добудують власне «судно поколінь» та не відбудуть до зірок і свободи, геть від обмежень народжуваності.