Яна кивнула:

— Інакше до їхніх великих кораблів не підберешся. Їх щільно прикривають фреґати та легкі крейсери.

— А що з глибинними бомбами?

— Шпурляють зі страшною силою. Тому навіть не думай повторити наш номер — у корветів слабенькі контрміри.

— І не подумаю. Я не самогубця, — запевнив я сестру. — Ти куди зараз?

— До штабу ескадри зі звітом. А потім зазирну в оперцентр.

— Павлов прожене тебе, — попередив я. — Йому начхати, що ти його жінка.

— Знаю, знаю. Я лише на секунду, краєчком ока. Гляну, як він там. А прожене — то й голос почую… До речі, твоя Прайс десь поблизу?

— Ні, — відповів я збентежено. — Вона не „моя Прайс“, і зараз вона на кораблі.

— Шкода. Хотіла придивитись до неї краще. Та нічого, ще встигну. — Яна поцілувала мене в щоку. — Гаразд, я побігла. Владнаю справи зі звітом і завалюся спати. А якщо до твого відльоту встигну виспатися, то зайду до тебе в гості. Не заперечуєш?

— Звичайно, ні.

Ще раз поцілувавши мене, сестра закрокувала до найближчого ліфту. Проводжаючи її поглядом, я скрушно думав:

„Виходить, уже моя Прайс?… От, чорт!“

2

2

Того дня Яні не вдалося відвідати мене на кораблі, щоб краще придивитися до „моєї Прайс“. Наприкінці бойового вильоту Другої хвилі, батько примусив Павлова передати чергування адміралові Біргофу й піти відпочити, тож у сестри кардинально змінилися плани. Вона лише зв’язалася зі мною по станційній мережі й побажала мені успіху. До цих побажань долучився і її чоловік.

Ми стартували точно за ґрафіком і попрямували до околиці системи, щоб змінити кораблі Третьої хвилі. Формально зарконський дивізіон перебував у складі ескадри під командуванням віце-адмірала Бенсона, проте за умовами угоди, підписаної ще на Вавілоні, йому надавалася певна свобода дій у межах загальної тактичної задачі. Разом з тим я був неофіційно уповноважений утримувати Ґорана від надто ризикованих ескапад. Іншими словами, якщо він надумає полізти в самісіньке пекло, я мав цілковите право не підкоритися його наказу і навіть завадити йому віддати такий наказ іншим кораблям дивізіону.