— Певна річ, — закивав масивною квадратною головою Строгов, — певна річ, викладай, професоре.

— Сьогодні вранці я закінчив один розрахунок. Виходить, що іоносфера, за межами якої ми кружляємо, шарувата. Приблизно за тисячу — тисячу двісті кілометрів під нами має існувати зона ослабленої іонізації[156]. Пропоную перевести «Землянина» на колову орбіту всередину цієї зони…

Строгов спохмурнів, почав постукувати пальцями об поліровану поверхню столу.

— Нижче, безпосередньо під нами, виявиться зона дуже високої іонізації, — спокійно продовжував Порецький. — Найшвидше, вона є суцільним шаром, що тягнеться до висоти семисот-восьмисот кілометрів над поверхнею планети. Крізь вікна в нижньому шарі легше уловити сигнали автоматичних станцій, тим паче, що їх відбиватиме до нас верхній іоносферний шар. Зараз можна розраховувати лише на ті сигнали, які пройдуть крізь обидва шари іонізованого газу. На нижній орбіті вірогідність отримання сигналів різко зросте, а небезпека проникаючої радіації збільшиться ненабагато.

— Радіація для «Землянина» не проблема, — зазначив Строгов. — Якийсь час ми могли б кружляти в іоносфері максимальної густини. Гірше інше: «пірнувши» в іоносферу, ми остаточно втратимо зв’язок із Землею.

— Зате не треба буде приділяти стільки уваги сонячній активності, — швидко сказав Коро Ференц. — Верхній шар іоносфери захистить у разі сонячних спалахів. А для зв’язку із Землею завжди можна вийти на вищу орбіту.

— Гм-м… — протягнув Строгов. — Все це, звісно, так, хоча може виявитися і не зовсім так. Дай твої розрахунки, — обернувся він до Порецького, — подумаю… Занурення «Землянина» углиб іоносферної оболонки не передбачене програмою. Звичайно, воно можливе… Нам заборонено вводити корабель у хмарну атмосферу… Якщо проміжний шар розташований значно вище… Врешті-решт, ми будь-якої миті можемо повернутися на нашу теперішню орбіту.

* * *

Минуло ще три доби, три земні доби, відміряні атомним годинником «Землянина». Як і раніше велися спостереження, змінювалися вахти біля пульта управління. Нарешті за обідом, на який збирався весь екіпаж, включаючи й вахтового, Строгов оголосив, що «Землянин» змінює орбіту.

— Ми з Порецьким уточнили розрахунки, — покашлявши, пояснив Строгов. — Спробуємо опуститися на півтори тисячі кілометрів до нижньої межі проміжного шару. Хмарна атмосфера опиниться у двох тисячах кілометрів під нами. З нової орбіти повторимо всю програму зондування…

— Але атмосферні ракети… — почав Лар.

— Ось тоді й вирішимо, що робити з атмосферними ракетами, — спокійно перебив Строгов. — Прошу приготуватися до зміни орбіти. Двигуни корабля будуть увімкнені через сорок хвилин.