Треба ж було такому статися, що мисливця, який надіслав фотографію ящера містеру Бейзу, розірвав лев за кілька днів до мого приїзду в Бумба.
Компаньйон мисливця — старий Джек Джонсон — виявився таким же йолопом, як і мій заступник Персі Вуфф. Цих двох нероб зближала любов до віскі. Маленький, худий і лисий Джек Джонсон міг випити стільки ж, скільки здоровенний Вуфф.
Наближалися зливи. Темні хмари все частіше закривали сонце. Треба було йти на південь, подалі від цих гнилих місць.
Я вирішив поговорити з Джеком Джонсоном одверто. Досі йому було відомо, що ми приїхали вивчати, фотографувати і ловити гігантських крокодилів.
Джек уже кілька разів вказував на сліди великих крокодилів, але я рішуче бракував їх, доводячи, що ці плазуни малуваті і не варто витрачати на них час.
Персі Вуфф приперся разом з Джонсоном і мовчки гепнувся на чемодан, що стояв біля мого намету. Чемодан затріщав.
— Обережніше, — попередив я, — там соляна кислота і препарувальні голки.
Персі з побоюванням підвівся, помацав кришку чемодана і влаштувався поряд на згорнутому брезенті.
Джек присів навпочіпки і вичікувально подивився на мене.
— Незабаром почнуться дощі, — сказав я, — а ми ще не зустріли нічого, що могло б виправдати затрати на експедицію і ящики випитого віскі.
Персі Вуфф кивнув, а Джонсон вийняв люльку з рота і почав старанно вибивати її.
— Послухайте, Джонсон, — вів я далі, — покійний Річардс розповідав вам про свою останню подорож у ці місця?
— Дещо розповідав. А що саме вас цікавить? Крокодили?
— Ну, припустимо, велетенські крокодили.
— Ні, про крокодилів не казав.
— Ну, а про якихось інших великих тварин?
— Не пам'ятаю, шефе. Здається, ні. Його остання подорож сюди закінчилася невдало. Обидва туземці, які супроводили його, загинули. Якби вони не були неграми, Річардсу могли загрожувати неприємності…
— Це для мене новина. Ви раніше не говорили про загибель туземців.
— Тому що ви не запитували…
— А тепер запитую і прошу розповісти все, що знаєте про останню мандрівку Річардса. Чому ви не поїхали з ним?