— Цей випадок його багато чому навчив, — заперечив Коро. — Адже коли б не ви…

— Не знаю… У мене до нього дуже двоїсте ставлення. Мені подобається його сміливість, але… при наступному космічному рейсі я, далебі, не захочу мати його у складі свого екіпажу.

— Ти вже кажеш «далебі», — посміхнувся Порецький. — Коли б не його відвага і… недисциплінованість, ми поверталися б зараз на Землю з набагато скромнішими результатами. Погодься, капітане, що якби він послухав тебе і повернувся відразу ж після старту, ти не дозволив би нового атмосферного польоту.

— Ні… І мав би слушність! Ми всі троє спостерігали той атмосферний вибух.

— Ну, ось бачиш…

— Тому й кажу про своє двоїсте ставлення.

— Переможців, як відомо, не судять.

— Не знаю… Космічне право ще не створене, але в космічних рейсах існують свої, особливі закони… Подумайте, що вийде, якщо кожен почне чинити, як Лар. Адже як одинак він програв…

— Ти також діяв як одинак.

— Це зовсім інше, — посміхнувся Строгов. — Ні, я діяв як представник колективу… Я не міг інакше… І кожен на моєму місці вчинив би так само.

І НА ЗЕМЛІ…

І НА ЗЕМЛІ…

Земля зустрічала їх як героїв. Академії наук найбільших держав Землі розчинили перед ними свої двері. В науковому світі найвищих почестей був удостоєний Ларіон Русин, який першим здійснив безприкладний політ у межах венеріанської атмосфери. Він був обраний дійсним членом Академії наук СРСР і почесним членом десятка іноземних академій. Але Вища рада астронавтики таємним голосуванням на п’ять років позбавила академіка Русина права брати участь у експедиціях на інші планети.

* * *

Зачитавши ухвалу, генерал — голова Ради — сказав Ларові:

— Подумайте про все гарненько… Ми цінуємо вашу відвагу й ентузіазм дослідника. Навіть ті, хто сьогодні вимагав назавжди дискваліфікувати вас як космонавта, підкреслювали, що ви здійснили видатний науковий подвиг. Та все ж ви свідомо поставили під загрозу успіх експедиції… Я вже не кажу, що ваші відкриття вдалося зберегти лише завдяки майстерності і мужності Строгова. А якби він загинув? Це означало б не лише безповоротну втрату всіх зібраних вами матеріалів. Ви забули, що у справжній науці час подвигів учених-одинаків давно минув. Забули, що тепер кожне значне відкриття — результат зусиль, праці, героїзму великих колективів. Ваша провина, любий, не лише в недисциплінованості, але й у протиставленні себе колективові. Саме це друге особливо обтяжило її…