— Ух, чорт! — пробурмотів він, поглядаючи то на Озерова, то на Тумова, — просто-таки барабанні трелі.

— Так, — сказав Озеров. — Значить, лише біля плато. Здається, ми натрапили на слід, Ігорю.

* * *

Табір поставили біля гарячого джерела. Вируюча бульбашками газу вода проточила у скелях коридор із глибокими казанами та ваннами. Стінки ванн були гладко відполіровані швидкими теплими струменями. Зеленкуватий пісок вистилав дно. Можна було довго лежати у зручних ваннах, під тінню зубчастих карнизів, потягуючи теплувату воду, що смаком нагадувала нарзан.

— Минуть роки, і тут виросте курорт; будуть великі будинки, електрика й кіоски з морозивом, — мрійно казав Батсур. — Обов’язково приїду сюди відпочивати.

— Наразі це єдине місце, заради якого варто було їхати в Гобі, — бурчав Тумов, неквапливо роздягаючись біля однієї з ванн.

Вже декілька днів експедиція обстежувала південну околицю вулканічного плато. Тумов, Озеров і Батсур лазили по глибоких міжгір’ях, піднімалися на плоскі вершини, їздили в лабіринті зяючих тріщин. Деякі тріщини були наполовину засипані крупними шматками чорних пористих базальтів, інші сягали на велику глибину, тягнулися на кілометри, перехрещувалися, галузилися, перетворювалися на глибокі каньйони й зяючими ущелинами відкривалися на краях плато. Одні легко можна було переступити, ширина інших вимірювалася багатьма десятками метрів.

Вдалося оглянути кілька найближчих вулканічних конусів. Вони також були посічені тріщинами. Жерла були засипані уламками. Жодних ознак виділення вулканічних газів, жодних слідів вулканічного тепла не вдалося зустріти на мертвому плоскогір’ї.

Здавалося, що вулканічна діяльність згасла тут давно, можливо багато тисячоліть тому. Геофізичні прилади не відзначили ніде підвищеної радіоактивності порід.

Єдине, що насторожувало дослідників, це нескінченний тріск у навушниках радіоприймачів. Він був чутний лише в безпосередній близькості до плато, майже зникав на відстані 20–25 кілометрів від нього і досягав максимуму біля краю базальтових урвищ. Далі у глибині плато його інтенсивність не зростала. Немов самі базальти були джерелом якихось радіохвиль, які, всупереч законам фізики, розповсюджувалися не на всі боки, а спрямованим потоком линули вгору. Втім, радисти стверджували, що тріск у навушниках з кожним днем слабшає. Справді, крізь нього вже стало чути радіопередачі Улан-Батора, Алма-Ати й Урумчі. Не з’являлося більше й нічне світіння неба над плато.

Через це світіння Тумов навіть трохи посварився з Озеровим. Вислухавши розповідь Аркадія, Тумов із властивою йому впевненістю оголосив, що плями — фантазія, що вони привиділися Озерову, і додав, що у всіх очі запалені від сонця й постійних вітрів. Розгорілася суперечка: Аркадій, не витримавши, назвав Ігоря короткозорим слоном, що не хоче бачити далі від свого хобота. Тумов образився. Добу вони не розмовляли один з одним, а відтак знову заговорили наче й не було нічого.