Породи плато, вочевидь, не лише накопичують, вони якось перетворюють сонячну енергію, а під впливом зовнішніх чинників — наприклад, космічного випромінювання — можуть віддавати її назад у вигляді потоків частинок і хвилевих імпульсів. Можливо, що над плато існує суцільний потік віддачі енергії, що струмує в міжпланетний простір. У цьому потоці певну роль відіграють і радіохвилі, що уловлюються нашими приймачами і створюють поле перешкод поблизу плато. Не виключено навіть, що цей «потік віддачі», вплинувши на якісь прилади супутника, вивів їх з ладу і, зрештою, призвів до загибелі супутника. Це плато давно мертве як частина вулканічного апарату Землі, але воно живе як гігантський конденсатор енергії Сонця, що постійно заряджається і розряджається. Процеси, що відбуваються при цьому, треба вивчити в лабораторії, а потім уже прийти з готовими рецептами і приладами й перевірити тут.

Ви, геологи, дивитеся під ноги й намагаєтеся все пояснювати внутрішньою активністю Землі. Ви забуваєте, що поряд знаходиться Сонце — джерело всього живого й активного в нашій Сонячній системі. Земля — порошинка, що несе в собі частинку сонячного тепла. Навіть померши, ця порошинка збереже життя на своїй поверхні, поки Сонце буде струмити у простір потоки енергії.

— Геолог міг би багато що заперечити вам, — обережно відзначив Батсур.

— Тому я й перестав розмовляти на такі теми з Аркадієм, — сказав Тумов. — Навіщо марні суперечки! Ми стоїмо на діаметрально протилежних позиціях. Час і досліди покажуть, із ким істина…

* * *

Містер Пігастер щовечора твердив, що треба відвідати руїни ламаїстського монастиря, про який розповідав Озеров. Вирішено було поїхати відразу, як тільки геологи закінчать огляд південної частини плато.

Сам Пігастер, поколесивши на газику по пустелі уздовж околиці плато й заглянувши з Озеровим у декілька міжгір’їв, утратив будь-який інтерес до подальших маршрутів. Він не покидав табору, по декілька разів на день приймав мінеральні ванни, а коли спадала спека, диктував довгі листи і звіти своєму мовчазному помічникові. Озеров і Батсур щоранку йшли углиб плато, забираючи з собою всіх колекторів та радіометричні прилади. Поверталися вони зазвичай затемна. У відповідь на питальний погляд Тумова Озеров похмуро хитав головою.

Нарешті Тумов оголосив, що час закінчувати даремне топтання в лабіринті тріщин.

— Хотілося б дістатися до центру плато, — заперечив Озеров. — Там видно залишки ще одного вулканічного апарату. Здається, він більший від інших.

— Досить, — рішуче заявив Тумов. — Плато досліджене достатньо. Нічого не зміниться, якщо ви з ризиком для життя дістанетеся ще до кількох згаслих вулканів. Скажи відверто, Аркадію, багато нового знайшов ти тут у порівнянні з тим, що ми з тобою бачили дев’ять років тому?