Батсур стрибнув уперед, спіймав рукою коричневий загривок звіра, одним ривком відірвав його від Пігастера і відкинув у кут двору. Приголомшений барс припав на мить до кам’яних плит і величезним стрибком кинувся на Батсура.

Куля зустріла його в повітрі. Барс перекинувся й важко вдарився об кам’яну підлогу біля самих ніг молодого монгола.

— Стріляйте ще, — благав Пігастер.

— Не треба, — сказав Батсур, ховаючи пістолет і нахиляючись до американця. — Він абсолютно мертвий. А що з вами?

— Здається, я весь розірваний на шматки, — зі стогоном прошепотів містер Пігастер, косячись на лежачого поряд барса.

Огляд пораненого показав, що розірвані в основному куртка й штани. Сам містер Пігастер відбувся декількома неглибокими подряпинами на грудях і на голові. Батсур усадовив американця біля стіни, швидко перев’язав подряпини носовичками й шматками сорочки.

Стояти містер Пігастер не міг. Ноги під ним підкошувалися, а голова без сил падала на груди. Все його тіло тремтіло, мов у сильній лихоманці.

Не довго думаючи, Батсур звалив американця на плечі й поніс до машини.

«Куди подівся Озеров? — думав Батсур, пихтячи під вагою американця. — Невже він не чув криків і пострілу?»

Дотягнувши містера Пігастера до машини, Батсур посадив його на заднє сидіння й загнав газик у тінь урвища. Відтак, не звертаючи уваги на протести американця, влив йому в рот для бадьорості неабияку порцію коньяку й пішов у руїни шукати Озерова.

Підбиті металевими шипами черевики Батсура голосно стукали по кам’яних плитах; кроки лунко віддавалися у вузьких напівтемних коридорах. Батсур голосно кликав Озерова. Ніхто не озивався.

«Невже і з ним щось трапилося в цьому клятому місці? — зі страхом думав монгол. — Не можна було нам розділятися…»

Якийсь дивний, човгаючий звук долинув із глибини руїн. Батсур насторожився. Це схоже на повільні кроки босих ніг. Хтось ішов назустріч по лабіринту руїн. Це не міг бути Озеров, у якого, так само як і в Батсура, черевики були підковані шипами. Тоді хто ж?

Незважаючи на спеку, Батсур відчув легкий озноб. Намацавши в кишені рукоятку пістолета, монгол причаївся за рогом. Кроки поволі наближалися.

* * *

Піднявшись на край плато, Озеров і там побачив руїни. Залишки якихось будов, складених з тесаного каменю, були розкидані на великій площі. Тут не було оборонних стін; круті схили плато служили надійним захистом від непрошених гостей.