Артур, здається, уже виходив із стану остовпіння.

— Тобто там у вас повний відсік морожених перукарів? — запитав він.

— Авжеж, — відповів капітан. — Їх там мільйони. Перукарі, втомлені життям телевізійні продюсери, страхувальні агенти, працівники відділу кадрів, охоронці, відповідальні за підтримку зв’язків із громадськістю, консультанти з питань менеджменту і ще безліч різних професій. Ми збираємося колонізувати якусь планету. Форд ледь-ледь похитнувся.

— Дух захоплює, правда? — сказав капітан.

— Як? Невже з цими людьми? — здивувався Артур.

— Ах, ви мене тільки правильно зрозумійте, — сказав капітан. — Наш зореліт тільки один з багатьох кораблів Флоту Ковчега. Наш корабель — це Ковчег Б, розумієте? Вибачте, ви б не могли напустити трохи гарячої води для мене?

Артур виконав його прохання, і у ванні завирував водоспад пінистої рожевої води. Капітан зітхнув від задоволення.

— Велике спасибі, мій дорогий друже. Пригощайтеся, будь ласка, напоями.

Форд перехилив у себе келишка, узяв пляшку з таці першого помічника і знову наповнив чарку по вінця.

— А що таке, — запитав він, — корабель Б і що таке Ковчег?

— А ось усе це, — відповів капітан, весело розбризкуючи гумовою качечкою навколо себе пінисту воду.

— Так, — мовив Форд, — але ж…

— Гаразд, щоб ви знали, сталося ось що, — сказав капітан. — Наша планета, зоряна система, з якої ми вирушили, була, так би мовити, приречена.

— Приречена?

— О, саме так. Отож усім і спало на думку: спакуємо усе населення на гігантські зорельоти і рушимо до якоїсь іншої планети. Переповівши усю історію кількома словами, він відкинувся у ванні і задоволено застогнав.

— Ви маєте на увазі менш приречену планету? — спробував підказати Артур.

— Що ви сказали, дорогий друже?

— Менш приречену планету. На якій ви збиралися оселитися.

— Так, збираємося на ній оселитися. Отож, розумієте, вирішили збудувати три кораблі, три космічні Ковчеги, і… Я вам ще не набрид своїми розповідями?

— Ні, ні, — переконливо сказав Форд, — вони захоплюючі.