— Де ви бачите президію? — здивувався Форд і показав рукою на заглиблення у скелі.

Консультант з питань управління вирішив, що в такій ситуації наразі дуже доречно проявити обурення.

— Що ж, назвемо це президією, — сказав він.

— Чому б не назвати це просто скелею? — запитав Форд.

— Та ви ж, очевидно, не маєте ніякого уявлення, — сказав консультант, відмовляючись від обуреного тону на користь хорошої старомодної зверхності, — про сучасну методику ведення засідань.

— А ви не маєте ніякого уявлення про те, де опинилися, — відрізав Форд.

Дівчина зі скрипучим голосом підхопилася на ноги і продемонструвала свої голосові здібності.

— Заткніться обидва, — сказала вона, — я хочу внести пропозицію.

— Як ви її будете вносити? На власних плечах? — захихотів якийсь перукар.

— До порядку, до порядку! — продзявкав консультант із проблем управління.

— Гаразд, — сказав Форд, — подивимося, на що ви здатні. — Він сів, аби переконатися, як довго зможе стримувати своє роздратування.

Капітан гмукнув, показуючи своїм виглядом, що бажає примирення.

Я хочу закликати усіх до порядку, — миролюбно промовив він, — п’ятсот сімдесят третє засідання колонізаційного комітету Фінтлвудлвікса…

Десять секунд, подумки підрахував Форд, підхоплюючись на ноги.

— Це ж несерйозно, — вигукнув він. — П’ятсот сімдесят третє засідання, а ви ще навіть вогню не добули!

— Якщо б ви не полінувалися, — сказала дівчина з деренчливим голосом, — і поглянули в картку з порядком денним…

— На камінь з порядком денним, — радісно процвірінькав перукар.

— Дякую, про це ж і я вам казав щойно, — буркнув Форд.

— … то… ви б… побачили, — наголошувало дівчисько на кожному слові, що сьогодні ми слухатимемо звіт підкомітету перукарів у справі добування вогню.

— О… е-е… — застогнав перукар, ніяково зиркаючи з-під лоба, що повсюди в Галактиці зрозуміли б не інакше, як: «Е, а може, відкласти до наступного вівторка?»