Щоб підняти його до потрібного рівня знадобився деякий час, і мені довелось вимкнути деякі сигнали у скафандрі. (“Гей, я і так знаю, що не надяг шолом!”). Процес майже спорожнив бак N2, але все ж таки потрібного тиску було досягнуто.

Відтак я усівся й почав чекати. Я дихав, скафандр регулював повітря. Усе було гаразд. Я уважно стежив за показниками скафандру на випадок. якщо він муситиме поновити “втрати” повітря. Після години без помітних змін я оголосив перший тест успішним.

Я скрутив намет (насправді, зіжмакав) та поніс його до ровера.

Знаєте, останніми днями я багато одягаюсь у скафандр. Закладюсь, що я побив ще один рекорд. Типовий марсіянський астронавт робить... скільки, 40 ПЧД? Я зробив кілька сотень.

Коли я приніс спальню до ровера, я під’єднав її зсередини до повітряного шлюзу. Відтак я потягнув за важіль щоб звільнити намет.Я все ще був одягнений у ПЧД скафандр, бо я не ідіот.

Намет вистрілив й наповнився повітрям за три секунди. Відчинені двері повітряного шлюзу вели просто у спальню, і вона схоже тримала тиск.

Як і попереднього разу я дав йому постояти так годину. Я знову я попереднього разу, все було добре. На відміну переклеювання полотна Габа, цю роботу я зробив правильно з першої спроби. Головним чином через те, що мені не треба було носити цей клятий скафандр.

Початково я планував дати йому постояти усю ніч й перевірити вранці. Але натрапив на проблему: не можу вийти, щоб зробити це. У ровера лише один повітряний шлюз, і до нього приєднана спальня. Тому вийти й не від’єднувати спальню не було можливості, і не було можливості під’єднати й напомпувати спальню не перебуваючи всередині.

Трохи лячно. Перший раз я тестуватиму її усю ніч сам перебуваючи всередині. Та це буде потім. Сьогодні я усе зробив.

Журнал: Сол 390

Маю визнати факти. Я закінчив з ровером. Не “відчуваю”, що закінчив. Але він готовий їхати:

Їжа: 1 692 картоплини. Вітамінні пігулки.

Вода: 620 л.

Укриття: ровер, причеп, спальня.

Повітря: спільний запас ровера й причепа - 14 л рідкого О2, 14 л рідкого N2.