Це складний процес, але так я можу від’єднувати спальню не скидаючи тиск у самому ровері. Пам’ятайте, у ровері перебувають усі мої речі, котрі не люблять вакуум.

Наступний крок - це зібрати сонячні стільники, які я порозкладав минулого дня, та скиртувати їх на ровер та причеп. Відтак я роблю швидку перевірку причепа. Я зоходжу у нього через його повітряний шлюз і просто хутко оглядаю усе обладнання. Я навіть не скидаю з себе ПЧД скафандр. Я просто хочу бути певним, що немає очевидних ґанджів.

Потім повертаюсь у ровер. Коли зайшов, знімаю скафандр й починаю їхати. Я їду майже 4 години, поки не закінчується заряд.

Зупинившись, знову надягаю скафандр й виходжу на Марс.Розкладаю сонячні панелі - починається заряджання батарей.

Відтак я розкладаю спальню. Фактично це зворотна послідовність дій, з якою я збирав її. Врешті шлюх її надуває. Таким робом, спальня - це просто продовження повітряного шлюзу.

Хоч це й можливо, я не надуваю спальню швидко. Я зробив те випробування, бо хотів з’ясувати, де вона протікає. Але це не дуже добра ідея. Швидке надування піддає її великому напруженню й тискові. Колись вона так порветься. Мені зовсім не сподобався той випадок, коли Габ запустив мене як гарматне ядро. Я не прагну повторити це.

Коли спальня знову встановлена, я можу зняти скафандр і відпочивати решту дня. Більшу частину часу я дивлюсь лайняні телесеріали 70-х. Більшу частину дня я не відрізняюсь від безробітного.

Я виконував це процес протягом чотирьох Солів, а потім настав час для “Повітряного дня”.

Повітряний день виявився досить схожим на усі інші дні, але без 4-годинного кермування. Розклавши сонячні панелі, я запустив оксигенатор та дав йому випрацювати накопичений СО2 у регуляторі.

Коли це було зроблено, мій перевірочний переїзд був закінчений. Він перетворив увесь СО2 у кисень і витратив на це усю денну енергію.

Випробування успішне. Я буду готовим вчасно.

Журнал: Сол 449

Сьогодні великий день. Я вирушаю до Скіапареллі.

Ровер та причеп завантажені. Вони були майже повністю завантажені від часу випробувального переїзду. Але тепер у мене на борту ще й вода.

За останні кілька днів я приготував у мікрохвильовці усю картоплю. На це потрібно було багато часу, бо у мікрохвильовку вміщаються лише 4 бульби. Зготовану картоплю я відправив назовні, щоб замерзала. А потім склав у бесаги ровера. Можливо це виглядає як марнування часу, та насправді це дуже важливо. Замість того, щоб харчуватись у мандрівці сирою картоплею, я їстиму приготовану (холодну) картоплю. По-перше, так набагато краще смакує. Але важливіше те, що вона приготована. Коли ви готуєте їжу, білки руйнуються, тому перетравлювати її легше. Я отримаю більше калорій, а я не у тому становищі, щоб недооцінювати їх.