Журнал: Сол 444

Я стаю знавцем у цьому. Може коли усе це скінчиться, я стану випробовувачем марсіянських роверів.

Усе пройшло вдало. Я витратив п’ять днів на кермування колами, у середньому 93 км на Сол. Це трохи ліпше ніж я очікував. Місцевість тут пласка й горизонтальна, тому це мабуть найсприятливіші умови. Щойно я попрямую схилами та довкола валунів, усе і близько не буде так добре.

Спальня - неймовірна! Велика, простора й зручна. Першої ночі я натрапив на невеличку проблему з температурою - було до біса холодно. Ровера та причеп добре керують власними температурами, але на спальню їх не вистачає.

Історія мого життя.

У ровера є маленький електронагрівач, котрий виганяє повітря маленьким вентилятором. Я його не використовую, бо РІТЕГ виробляє достатньо для мене тепла. Я зняв вентилятор та під’єднав його до електродротів біля повітряного шлюзу. Коли я це зробив, потрібно було лише спрямувати його на спальню.

Це грубе розв’язання проблеми, але воно подіяло. Завдяки РІТЕГУ у мене достатньо тепла. Мені лише потрібно рівномірно розподілити його. Вперше ентропія була на моєму боці.

Виявилось, що сира картопля огидна. У Габі я готую картоплю у маленькій мікрохвильовці. У ровері нічого такого немає. Я звісно можу принести у ровер мікрохвильовку з Габа й під’єднати її до мережі, але електрика, яка потрібна для приготування десяти бульб на день, зменшить відстань, яку я зможу подолати.

Я швидко призвичаївся до умов. Насправді це було нав’язливо-звично. Я робив це впродовж 22 нужденних днів подорожі до Патфайндера. Але цього разу я мав спальню, і це створило велику різницю. Замість того, щоб бути замкненим у ровері, я маю свій особистий маленький Габ.

Розклад такий, який ви б могли очікувати. Після пробудження я їм картоплину на сніданок. Відтак я здуваю спальню зсередини. Це трохи заковириста справа, але я навчився як це робити.

Спочатку я надягаю ПЧД скафандр. Відтак зачиняю внутрішні двері шлюзу, лишаючи зовнішні двері (до яких причеплена спальня) відчиненими. Так я ізолюю спальну разом з собою в ній від решти ровера. Потім я наказую шлюзу знижувати тиск. Він гадає, що просто помпує повітря із малого простору, але насправді із усієї спальні.

Коли тиск зникає, я затягую полотно всередину та згортаю його. Відтак відчепляю його від зовнішнього люку й зачиняю зовнішні двері. Це найбільш сутужна частина. Мені доводиться вміщатись у шлюзі разом з усією згорнутою спальнею, поки відновлюється тиск. Як тільки тиск відновлено, я відчиняю внутрішні двері і як можу падаю всередину рвоера. Відтак я прибираю спальню та йду назад у повітряний шлюз для нормального виходу на Марс.