- Ого, - сказав Венкат. - Ми просто тельбушим МЗЧ.

- Я лише почав, - сказав Брюс. - Енергопотреби значно зменшаться через відсутність життєзабезпечення, то ж ми викинемо три з п’яти батарей та запасну енергосистему. Орбітальна маневрова система має 3 додаткові енергосистеми. Ми позбудемось їх. Також другорядна й третьорядна система зв’язку теж зайві.

- Чекай, що? - сказав вражений Венкат. - Ти хочеш мати дистанційно керований зліт буз страхувальної системи зв’язку?

- Немає потреби, - сказав Брюс. - Якщо зв’язок обірветься під час злету, час на поновлення зв’язку буде завеликим, щоб щось виправити. Запасний зв’язов не допоможе нам.

- Це стає справді ризиковано, Брюсе.

Брюс зітхнув.

- Знаю, Венкате. Іншого способу просто немає. І я ще не дійшов до найгіршого.

Венкат потер чоло.

- Заради усього, кажи, що найгірше.

- Ми знімемо носовий повітряний шлюз, вікна та Корпусну панель 19.

Венкат моргнув.

- Ви знімаєте передню частину корабля?

- Звісно, - сказав Брюс. - Носовий повітряний шлюз вже дає 400 кг. Вікна також до біса важкі. І вони поєднані Корпусною панеллю 19, то ж її також можна прибрати.

- То він злетить з великою діркою спереду корабля?

- Ми скажемо йому накрити її полотном Габа.

- Полотном Габа? Для запуску на орбіту?!

Брюс знизав плечима.

- Головна задача корпусу - це утримувати всередині повітря. Марсіянська атмосфера дуже розріджена, то ж нам не треба велика обтічність. Коли корабель розженеться достатньо, щоб відчувати опір повітря, він буде вже так високо, що там фактично не буде ніякого повітря. Ми провели усі модельні випробування. Має бути нормально.

- Ти посилаєш його у космос, накритим брезентом.

- Ну, досить точно.