— Я не знаю, Ніколь, — відповів я, вирішивши, що пора вже згадати, що ми на «ти». — Мабуть, причини вбити мають бути такі ж вагомі, як ті, через які ти зрадила пів сотні людей, з якими їла в одній їдальні. І втекла, укравши їхню останню надію на порятунок. О, ледь не забув — ти ж кинула на розтерзання химер найкращу подругу!

— Ні! — на щоках Вандлик проступили яскраво-червоні плями. — Це вона вмовила мене тікати! Мені б зроду такого не запропонували, я навіть не мала потрібного рівня доступу! Їм потрібен був біолог, а Розалін загинула. І вони запропонували Ірмі. Те, що полетіла не вона, а я, вони зрозуміли, коли я була вже на борту!

— Що ти таке кажеш…

— Ірма знала, що на «Артилеристові Гансі» карантинний відсік розрахований на одного пацієнта. Одного! Отже, вони ніколи б не забрали із зараженої планети більше. Ірма вирішила, що жити повинна я!

Я сторопів. І навіть не так від того, що почув, як від інтонації Вандлик. Це звучало як правда. Як найсвятіша в її житті правда.

— Стривай-но… Ірма була в лазареті, навіщо «Артилеристові» зв’язуватися з людиною, яка помирає?

— Це хто помирає? — не зрозуміла Вандлик. — Ірма?

— У неї ж був рак, четверта стадія!

— В Ірми?!

— А в кого!

— Та не було в неї ніякого раку!

— Я бачив знімки! І вона сама розповідала. Почалися головний біль і блювота, її запхали в санчастину… — я згадував її розповідь там, на об’єкті «Два нулі». — Наділи лікарняну піжаму…

— Срану, — раптом поправила Вандлик.

— Що?

Вона мала незворушний вигляд.

— В оригіналі «срану», — Вандлик підвела очі, немов згадуючи. — «Через три місяці після прильоту прийшли головний біль, блювота та інше лайно; мене запхали в санчастину, наділи цю срану лікарняну піжаму, типу «готовий до зустрічі з патологоанатомом»»… Бла-бла-бла, далі не пам’ятаю… Наше з нею улюблене кіно.

— В якому сенсі?

— У прямому: це цитата з фільму. А Ірма в санчастині й дня не провела.

В очах Вандлик промайнула насмішка.

— Ні… — я труснув головою, наче сподіваючись, що це допоможе не дати реальності розпастися на частини. — Ти плутаєш… Вона казала не про фільм, а про те, що реально відбувалося… Ірма лежала в санчастині, чула стрілянину і…