Світіння в темряві крапель її отруйного соку. Її липучий м’язистий язик.

— Ходи до мене.

— Та скільки ж вас тут?!

— Ходи-но.

— Підійди ближче.

Повз вуличну кав’ярню. Столики поміж двох ліній розвалин. У кав’ярні повно веселих демонів.

Повз Мачуху, вона сидить до мене спиною, за столиком, серед своїх мертвяків.

Повз Вітчима, котрий підійшов до вікна.

Мимо його усмішки:

— Давай-давай, Крихітко, давай.

Вітчим затис у руці принесений йому тварюкою клаптик межі.

— Тільки й того, що провести по ній довгим нігтем і загасити її світло. Та, повернувшись до головного мутанта: — Накажи своїм, щоб зібралися. Незабаром вирушатимете.

Я бігла цілісіньку ніч. Через «по», мимо «під», біля «у». Залишаючи позаду квартал за кварталом.

Розділ 10

Розділ 10

— Щоб знищити Місто, треба всього п’ять бомб.

— П’ять? Вистачить і трьох.

— Три — то й три.