Опустити руку в Ніщо та примусити його сколихнутися брижами чорної води. Впіймати Вітчимові пальці.

Доторк.

І він перестав падати.

Він підтягнув себе до човна.

А я падала далі, аж поки стала крапкою, а човен став Нічим.

Я летіла в Ніщо, знаючи: воно ніколи не закінчиться.

Я летіла в Ніщо, й воно проникало в мене. Крапля по краплі всмоктувалося в пори. З кожним рухом повік.

Я летіла в Ніщо, але човен уткнувся в берег, і я впала на дно останнім осіннім листком.

Розділ 1

Розділ 1

— Егей, — ледь чутно покликала я.

І ще тихіше:

— Е-ге-гей.

Я знала, що я тут не сама.

Але в цій непроникній чорноті я не бачила навіть своїх пальців.

Я піднесла їх до обличчя. Відчула запах металу та пороху, але я не бачила їх. Я лише знала, що вони є, так само, як знала, що тут є ще хтось, і що він — геть поруч.

Я ступила крок. Тут не мало значення, куди ти йдеш. І він ступив крок за мною. Немов по снігу:

— Рип-рип.