— Я попередила вас про вашу дружину й сина, я нагадала вам, що є зброя, якою ви маєте можливість заволодіти, і це вже більше того, що я мала б робити, але я не очікувала, що ви почнете мені так подобатися. Підозрюю, я навіть можу мати до вас
— Я не маю наміру дозволяти їм вас захопити, — сказав Клінт.
— Крута балачка. Як і слід мачо.
Її зневажливий тон роз’ятрив Клінта.
— А ваше всевидюще око знає, Євко, що я був змушений вивести з ладу таксофони? Що я позбавив усіх до одної тутешніх жінок можливості сказати «прощай» своїм близьким, навіть своїм дітям, оскільки ми не могли ризикувати тим, щоб слово про вас поширювалося далі? Що мій власний син зараз, мабуть, також у небезпеці? Він підліток, і він іде на ті ризики, на які я йому кажу йти.
— Я знаю, що ви вже зробили, Клінте. Але я не
Клінт раптом нестямно розізлився на неї.
— Якщо ви в це вірите, ви брешете сама собі.
Вона взяла з полички телефон Гікса.
— На цьому ми закінчили, докторе. Я хочу зіграти кілька партій у
Вона підморгнула йому оком кокетливого дівчиська.
— У мене з кожним разом виходить краще й краще.
6
6
— Приїхали, — промовив Ґарт, зупинивши свій мерседес перед тепер іще дужче пошарпаним трейлером покійного Трумена Мейвезера.
Мікейла дивилася туди порожніми очима. Останні кілька днів вона почувалася ніби в якомусь примарному сновидінні, і цей іржавий трейлер — на бетонних блоках, в оточенні бур’янів і бракованих автозапчастин, поліційна стрічка, слабенько стріпуючись, тепер лежить на землі — здавався черговим кадром із серії її химерних марень.