— Ходімо, Мікі, — сказав Ґарт, вилазячи з машини. — Якщо я знайду те, що шукаю, ти протримаєшся в порядку ще день чи й два.

Вона спробувала відчинити двері, не знайшла ручку, та так і залишилася сидіти, поки Ґарт не обійшов машину і з екстравагантним поклоном відкрив для неї дверцята. Наче хлопець, який привіз свою подружку на випускний бал, а не до якогось сраного трейлера серед лісу, де нещодавно було скоєно подвійне вбивство.

— Агу-гоп, ось ми й ходоньки, — промовив Ґарт, беручи її за руку й тягнучи з машини. Жвавий і веселий. А чому ні? Не він же не спав уже понад сто годин.

Від того вечора у «Рипливому колесі» вони стали нерозлучними друзями. Чи принаймні наркоприятелями. У Ґарта була велика торба кристалічного мету — резервний запас на випадок надзвичайних обставин, пояснив він — і це лагідно компенсувало наслідки випитого. Вона доволі радо поїхала з ним до нього додому, коли в «Рипливому колесі» нарешті скінчилося пійло і двері там було замкнуто. За інших обставин вона могла б навіть з ним переспати — хоч як мало її цікавили чоловіки, інколи була притягальною новизна, і, знає Бог, як воно все пішло, Мікейла почувалася вдячною йому за компанію. Але не за цих обставин. Якби вона з ним переспала, вона б після того насправді заснула, як вона це завжди робила, а якщо так: гоп, ти дала маху, твоя гра скінчена. Не те щоб вона бодай трохи була впевнена, що це його хоч якось зацікавить; Ґарт Флікінджер не скидався на найсексуальнішу істоту, за винятком його стосунків із наркотою, до якої він виявляв неабияку пристрасть.

Той надзвичайний запас виявився значним, і більшу частину наступних сорока восьми годин вони продовжували гулянку в будинку Ґарта. Коли він, зрештою, в неділю після полудня на кілька годин заснув, вона дослідила вміст його лікарського секретера. Передбачувано там знайшовся стос медичних журналів і кілька обкурених нарколюльок. Менш передбачуваною там виявилася пом’ята фотографія закутаного в рожеву ковдру немовляти. «Кеті» було написано олівцем на її зворотному боці… а в найнижчій шухляді секретера — велика коробка задрипаних вітамінних додатків. Потім вона пограла музику на його джукбоксі. На жаль, там не було нічого, крім джем-бендів[275]; вона не відчувала потреби слухати «Кейсі Джонса»; вона швидко прямувала до того, щоб самій стати Кейсі Джонсом[276]. Мікейла перемкнула, як здавалося, сотень п’ять каналів на його «ель гігантико» телевізорі, затримуючись тільки на тих інфо-рекламних блоках, де штовхачі товару горлали найгучнішими, найнахабнішими голосами на манер «слухай-мене-або-помри». Невиразно вона пам’ятала, що нібито замовила пилосмок «Шарк», щоби його прислали на її стару адресу в Окрузі Колумбія. Вона сумнівалася, що його доставлять: хоча замовлення по телефону в неї приймав чоловік, Мікейла була певна, що ордери там насправді заповнюють жінки. Хіба не жінки зазвичай виконують таку роботу? Гівняну роботу.