Ніякого прикривного вогню не надійшло. Жодного підкріплення також. Двоє з тамтих хлопців — Стів Пікеринг і Віллі Вітсток — були заклопотані активним відступом, несучи пораненого Рупа Вітстока.

На захаращеній підлозі фойє, майже під основою коробки КПП з Тіґом Мерфі всередині неї, мобільний телефон продовжував вести зворотний відлік до нуля.

11

11

Вигляд Біллі Веттермора, безсумнівно мертвого, підвищив настрій Дону Пітерзу. Дон раз змагався з ним у боулінг, ця маленька принцеса вибила 252 і забрала собі двадцять Донових баксів. Ну, та очевидно ж, він тоді користувався якоюсь спецом підробленою кулею, але Дон йому попустив, як він багатьом попускав, бо такий уже він сам із себе несперечливий хлопець. Атож, світ інколи схиляється до справедливості, і от цей факт тому підтвердження. Ще на одного підара у світі менше, тож усі ми на це скажемо «ура».

Він поспішив до спортзалу. «Може, я стану саме тим, хто її вхопить, — думав Дон. — Увігнати кулю Євці Блек просто у той її ворожбитський рот і покінчити з цим назавжди. Вони всі забудуть про ту помилку з Юніором, а я до кінця життя не платитиму за випивку в „Колесі“».

Він підступив до дверей, вже уявляючи Євку Блек у себе на прицілі, але Елмор Перл його відштовхнув.

— Тримайся позаду, Скоростріл.

— Гей! — замекав Дон. — Ви не знаєте, куди там іти!

Він знову рушив уперед, але тут уже його вхопив Дрю Т. Баррі й похитав головою. Сам Баррі не мав наміру опинитися всередині першим, навіщо, коли він не знає, що там чекає. Ймовірно, той, кого він застрелив, був єдиним охоронцем їхнього тилу, але якщо там є ще хтось, у Перла кращі шанси його вбити, ніж у Пітерза, чиєю єдиною жертвою цього ранку став один зі своїх.

Перл подивився через плече на Дона і ошкірився, роблячи крок у спортзал:

— Розслабся, дозволь справжньому чоловіку вести пере…

Це все, що він встиг сказати, перед тим як його вхопили холодні руки Мори Данбартон: одна за горло, а інша за потилицю. Перл вирячився в ті бездушні очі й почав верещати. Довго він не верещав; реанімована істота, яка була колись Морою, ігноруючи кусючі зуби, встромила пальці йому до рота і рвучко смикнула вниз. Звук розлуки його нижньої щелепи з верхньою нагадав той звук, з яким відривається стегенце від запеченої на День Подяки індички.

12

12

— Чорти нас забирай, коли ми не парочка вдатних скурвих зухів! — вигукнув Мейнард Ґрайнер. — Бодай троха далі було б, і всі снаряди вибухали б тіки на отій парковці. Ти бачив, як отой останній відбився, Лове?

— Бачив, — погодився Лов. — Підскочив, як той камінь на ставку, і впорав бульдозер. Непогано, але я зможу зробити краще. Заряди мені.