Вона ще двічі вдарила Дона шоломом, мабуть, другим ударом зламавши йому носа. Той явно серйозно покривився. Дон спромігся перевернутись і звестись на коліна, задравши гузно. Він щось кричав, схоже на «Припиніть це, утримувана», але важко було розібрати, бо одночасно цей кабан важко хекав. У нього також були пошматовані губи і рот, повний крові. Він прискав нею при кожнім слові. Ейнджел згадала приказку зі свого дитинства: «Слиньку, купиш рушника?»

— Не треба більше, — промовив Дон. — Прошу, не треба. Ви розбили мені обличчя.

Вона відкинула шолом і підібрала долото.

— Ось тобі за циці-пиці, офіцере Пітерз!

Вона ввігнала долото йому між лопаток — цілком, аж до дерев’яного держака.

— Мамо! — скрикнув він.

— Гаразд, офіцере Пітерз: ось тобі за твою мамуню!

Вона вирвала долото, втопила його Дону в шию, і Дон повалився.

Ейнджел копнула його кілька разів, потім осідлала і почала знову штрикати долотом. Вона не зупинялася, аж поки їй несила стало вже підняти руку.

Розділ 16

Розділ 16

1

1

Дрю Т. Баррі дійшов до Вартівні і побачив, що було зупинило Дона перед тим, як його вхопила та жінка, — двоє чоловіків, один з них, ймовірно, той зарозумілий сучий син Норкросс, який і збурив цю бучу. Він обіймав рукою іншого. Вже добре. Вони навіть не здогадуються, що він тут, і, мабуть, ідуть до тієї жінки. Боронити її. Це божевілля проти таких значних сил, які згромадив Ґірі, проте лишень поглянути, скільки шкоди вони встигли наробити. Загинули й поранені добропорядні містяни! Тільки за це вони вже заслуговують на смерть.

Аж ось із диму з’явилися ще двоє: якась жінка і юнак. Усі спинами до Дрю Т. Баррі.

Дедалі краще й краще.

2

2