- Ну як там, люб'язний мій Хлоріанчику? Що чутно? - запитав трохи почекавши о. Цинконій, відірвавши незамутнені кристали очей від фоліанту.
- Отче, - мовив той, - я приніс тобі книгу, яку тільки що прокляла Святійша Колегієя, по намові диявольскій написану, твір триклятого мармагедонця Лапидора, що іменується Галогенним, з викладом мерзотних дослідів, якими силкувався він спростувати Істинну Віру.
І поклав перед о. Цинконієм тоненьку книжечку, вже забезпечену відповідним друком Св. Колегії.
Старець обтер чоло, від чого крупинки іржі впали на сторінки брошури; із жвавістю узявши її, він сказав:
- Ні, не триклятого, Хлоріанчику, не триклятого, а усього лише нещасного внаслідок помилок своїх!
З цими словами перегорнув він книжку, й побачивши назви розділів, якось: "Про Блідих М’якотників, М’якишників та Розмягченцях", "Про мислячий сир", "Про походження Розуму з не розумної Машини", ледь посміхнувся - втім, цілком доброзичливо - і нарешті промовив:
- Ти, Хлоріанчику, разом з усією Святійшою Колегією, яку я шаную усім серцем, судиш дуже необачно. Ну що ж тут такого, в цій книжці? Всяка маячня, висмоктані з гайки, несусвітні нісенітниці, небилиці та легенди, що підносяться вже не пам'ятаю який раз : що, мовляв, якісь м'якотілі, або тілотряси, або, згідно з іншими апокрифами, колиханці (вони ж трясунчики) в незапам'ятні часи створили нас з гвинтиків і дротів...
- Замість Всевишнього!!! - прошипів, ледь затремтівши, о. Хлоріан.
- Прокляття анітрохи не допоможуть, - доброзичливо помітив о. Цинконій. - Якщо на те пішло, чи не розумніше дивиться на речі Отець Етерик від Фазотронів, який вже три десятки років назад сказав, що проблема ця не богословська, а природничонаукова?
- Але, отче, - трохи не поперхнувся о. Хлоріан, - це вчення заборонено проголошувати
- Заспокойся, люб'язний мій Хлоріанчику, - мовив о. Цинконій. - І дуже добре, що не засудили - не таке вже воно й безглузде. Етерик говорив, що навіть якщо й існували колись розмягченці, що породили нас у своїх майстернях, а після цього самі себе згубили, це зовсім не суперечить божественному походженню всякої розумної істоти. Господь всемогутній і своєю волею міг доручити неписьменним бліднякам виготовлення сталевого народу, який буде славити Його повіки віків, аж до Загального Воскресіння з Іржі. Мало того: по-моєму, думати інакше, тобто начисто виключати таку можливість, є жахлива єресь; чи можна, усупереч Писанню, заперечувати могутність Божу? Що скажеш?