Наступним відвідувачем став Клеромонас. 46 року п.с.в. його дослідницький корабель наблизився до Уорлорна і зняв карту його поверхні. Прилади розкрили таємниці планети. Виявилося, що вона має незліченні багатства. Клеромонас виявив замерзлі океани та атмосферу, що очікували на звільнення.

Кажуть, що першими висадилися на Уорлорні 97 року п.с.в. Томо і Волберг, коли ці двоє навіжених на парі перетинали галактику. Можливо так і було. На всіх планетах людей розповідають історії про Томо та Волберга, але їхній корабель «Спляча блудниця» не повернувся. То хто може знати, де вони висаджувалися?

Як би там не було, планета Уорлорн, яка не мала зірки, нікому не потрібна і не цікава, зайняла місце на зіркових картах Окраїни – жменьки малонаселених світів між хмарами Покрови Спокусника і Великим Чорним Морем, що клубяться.

Пізніше, 446 року п.с.в. Якийсь астроном з Вулфхейма зайнявся вивченням Уорлорна. Він виявився першою людиною, яка спромоглася узагальнити наявні відомості. Його висновки викликали фурор. Вулфхеймський астроном звали Інго Хаапала. Якось він вийшов із комп'ютерного кабінету у великому хвилюванні (втім, подібний стан взагалі не рідкість для вулфхеймця). Астроном відкрив, що планеті Уорлорн судилося знайти день - довгий, світлий день.

На небосхилах усіх планет Запокров'я – тих, що розташовані за Покровом Спокусника, – яскраво сяє сузір'я під назвою Вогняне Колесо. Його чудове світло досягає і планет у глибині галактики, навіть настільки далеких від нього, як Стара Земля. Велика зірка у центрі сузір'я – червоний надгігант, має кілька назв: Хаб, Хеллей, Товстий Чорт та інші. Шість жовто-вогненних сонців обертаються навколо нього на однаковій відстані один від одного, немов кульки, що катаються по жолобу, у дитячій грі. Їх теж називають по-різному: Троянські Сонця, Чортові Діти, Пекельна Корона, але як би їх не називали, це не має особливого значення. Сам факт існування такого сузір'я викликав величезний інтерес людей. Вогняне Колесо, шість жовтих зірок середньої величини, покірних своєму гігантському червоному господареві,

На планетах із розвиненими цивілізаціями вчені почали створювати нові теорії для пояснення цього явища. На планетах Запокров'я виник новий культ, складалися легенди про зниклу расу зіркових інженерів, які вміли переміщати в космічному просторі цілі світи і так спорудили собі небачений досі пам'ятник. Пристрасті навколо наукових теорій та забобонів кипіли протягом кількох десятиліть, потім стали стихати і зрештою згасли.

Але ось астроном з Вулфхейма Хаапала сповістив світ про те, що планета Уорлорн пройде плавною гіперболою поблизу Вогняного Колеса, хоча і не увійде до його системи. Це означало, що планету чекають п'ятдесят стандартних років сонячного світла, потім вона знову зануриться в темряву Окраїни і, пройшовши Крайні Зірки, попливе у простори Великого Чорного Моря міжгалактичного простору.