- Покликала тебе?

- Ти ж знаєш, - сказав він. - Каменем, що говорить.

- Так, - сказала вона невпевненим голосом. - Він у мене в Лартейні. Звісно, ​​у Лартейні.

- Звичайно, у Лартейні, - продовжив він. – У моїй сумці. Ти його послала мені.

- Ні, - заперечила вона. – Ні.

– Але ж ти зустріла мене.

– Ти повідомив із корабля. Я ніколи… Повір, що тільки тоді я дізналася про твоє прибуття. Я не знала, що й думати. Вирішила, що ти сам поясниш, і не квапила тебе.

Дерк щось сказав, але низький стогін вежі поглинув його слова. Він труснув головою.

- Ти не кликала мене?

– Ні.