Нахмурившись, Дерк взявся за важіль керування і почав підніматися, швидко набираючи висоту, поки аеромобілі та люди не зникли з поля зору і не залишилося нічого, крім крапки світла серед лісу. Вірніше, двох крапок, але одна з них перетворилася вже на тліючий куточок, що згасав на очах.

Відлетівши на безпечну відстань, Дерк скинув швидкість, щоб спокійно обміркувати становище.

Дерк не сумнівався, що пошкоджений аеромобіль був машиною Розефа, яку вони викрали з Челленджа і на якій вранці Вікарі відлетів у Лартейн. Очевидно, брейти знайшли його і гналися за ним до лісу. Тут вони його збили. Але схоже було, що він залишився живим, інакше навіщо їм знадобилися б собаки? Лорімаар привіз їх сюди не на прогулянку. Швидше за все, Джаан врятувався і зник у лісі, а брейти готуються до полювання на нього.

Дерк прикинув шанси на успіх рятувальної операції, але можливості були дуже обмеженими. Він не мав уявлення, як шукати Джаана у незнайомому лісі під покровом ночі. У брейтів для цього було більш підходяще спорядження.

Дерк вирішив продовжити шлях у бік Лартейна, за гори. Один у лісі, з єдиною рушницею, він не зміг би нічим допомогти Джаану Вікарі. Однак у кавалаанській Вогняній Фортеці він міг хоча б звести рахунки з Аркіном Руарком.

Внизу під ним пропливали гори, і Дерк знову розслабився, хоч і не прибрав руку з лазерної рушниці, яка все ще лежала на колінах.

Політ зайняв менше години. Червоні вогні Лартейна, що тліли, з'явилися на схилах гір. Місто здавалося порожнім і мертвим, але тепер Дерк знав, що це враження було оманливим. Не гаючи часу, він пролетів низько над квадратними дахами будинків і площами прямо до того будинку, де він колись жив із Гвен Дельвано, двома айронджейдами та кімдіським брехуном.

Тільки один аеромобіль, закутий у броню військовий релікт, стояв на даху, що продувався вітром. Не було й сліду легкої жовтої машини Руарка та сірого «скату». Дерку хотілося б знати, що сталося з машиною, кинутою ними в Челленджі, але він відкинув цю думку і повів аеромобіль на посадку.

Вибираючись із машини, він міцно стискав у руках рушницю. У темно-червоному світлі міста його оточила тиша. Він швидко пройшов до ліфта і спустився до квартири Руарка.

Там було пусто.