Від тої ночі, коли ожив ліфт, Денні все в «Оверлуку» почав ділити на дві категорії. Ліфт, підвал, дитячий майданчик, номер 217 і президентський люкс (виявляється, не «лук», а «люкс»; учора за вечерею тато читав якийсь Гросбух, і він подивився в ньому, як правильно, ретельно запам'ятавши) Денні відніс до категорії «небезпечних». «Безпечними» були їхня кімната, вестибюль, Ганок. Зважаючи на все, бальна зала — теж.

(Принаймні слоники.)

Щодо інших приміщень певності не було, так що хлопчик взяв собі за правило уникати їх.

Він розглядав годинник під скляним ковпаком. Його закривало скло, тому що всі коліщата, зубчики й пружинки механізму визирали назовні. Зовні їх облямовувала чи то хромована, чи сталева рейка, а просто під циферблатом була паличка-вісь із зубом на кожному кінці. Стрілки годинника показували чверть на дванадцяту, і хоча Денні не знав римських цифр, за розташуванням стрілок можна було здогадатися, о котрій годині вони зупинилися. Годинник стояв на оксамитовій основі. Перед ним, злегка викривлений за склом, лежав мистецьки зроблений срібний ключ.

Денні мав годинники за ті предмети, чіпати які заборонялося: як декоративний пожежний щит в оббитій латунню шафці біля каміна у вестибюлі або високий китайський комод біля далекої стіни їдальні.

У ньому раптом прокинулося відчуття несправедливості, сердите обурення, і

(мало ного мені не можна чіпати, начхати, воно ж мене зачепило? воно ж гралося зі мною, чи не так?)

Так. До того ж не надто переймаючись тим, щоб не зламати.

Денні вийняв руки з кишень, ухопився за скляний ковпак, підняв і відставив убік. Він дозволив собі одним пальцем швиденько провести по механізму. Вказівний палець легко сковзнув по коліщатах, а зубчики залишили на його подушечці вм'ятини. Денні взяв срібний ключ. Він був незручно маленький для дорослого, але дуже зручний для пальців малого. Хлопчик сунув ключ у замкову щілину посередині циферблата. Той легко ввійшов на місце з ледь чутним клацанням, яке Денні радше відчув, ніж почув. Звичайно, обертався ключ праворуч, за годинниковою стрілкою.

Денні повертав його, поки той не застопорився, і тоді вийняв. Годинник зацокав. Зубчики закрутилися; описуючи півкола, туди-сюди зарухалося велике спускове колесо. Стрілки ожили. Тримаючи голову абсолютно нерухомо, широко розкривши очі, можна було помітити, як хвилинна стрілка поповзла до годинної. До місця їхньої зустрічі залишалося близько сорока п'яти хвилин. До опівночі.

(І над усім запанувала Червона Смерть.)

Хлопчик насупився, а потім відігнав цю думку Вона не викликала в нього ніяких асоціацій і нічого для нього не означала.