— Здається, ні, — сказала Дарсі.

— Ви б його запам’ятали, якби побачили фотографії з місця злочину. Жахливе вбивство — як же, мабуть, страждала та жінка. Проте, звісно, той парубок, що називає себе Беде, був зупинився на довший час, більш як на п’ятнадцять років, і, либонь, забагато пари наварилося у нього в котлі в очікуванні вибуху. І саме їй не пощастило виявитися ошпареною. Словом, парубок, котрий тоді був Генеральним прокурором штату, поставив мене на цю справу. «Хай спробує старий Холт, — сказав він, — йому все’дно нічого робити, а так хоч під ногами не плутатиметься». Навіть тоді мене вже звали старим Холтом. Через мою кульгавість, як я здогадуюсь. Я побалакав з її друзями, з її родичами, з її сусідами на шосе №106 і з людьми, разом з якими вона працювала у Вотервілі. О, я тоді набалакався з ними до схочу. Вона працювала офіціанткою у тамтешньому міському ресторанчику, що називається «Сонячна сторона». Чимало подорожніх зупинялися там, бо ледь не поряд, лиш трішки далі по трасі, там застава, де беруть плату за дорогу, але мене більше цікавили її постійні клієнти. Її постійні клієнти-чоловіки.

— Звичайно ж, ви й мусили ними цікавитися, — промурмотіла вона.

— Один з них був респектабельним, процвітаючим парубком років сорока-сорока п’яти. Заїжджав через кожні три-чотири тижні і завжди сідав до якоїсь із кабінок Стейсі. Авжеж, я, либонь, не мусив би цього говорити, оскільки той парубок виявився вашим покійним чоловіком — говорити погано про мертвого, але оскільки вони тепер обоє мертві, я так гадаю, це правило себе скасовує, якщо ви розумієте, що я маю на увазі... — Рамзі затнувся, явно сконфужений.

— Ви геть заплуталися, — сказала Дарсі розвеселена, попри свій стан. Може, він спеціально хотів її розвеселити. Цього їй було не знаття... — Пожалійте себе, скажіть просто, як воно є, я доросла дівчинка. Вона з ним фліртувала? Про це саме йдеться? Вона не перша з офіціанток, що фліртують з подорожнім чоловіком, навіть якщо в того чоловіка на пальці обручка.

— Ні, там було не зовсім так. Судячи з того, що розповіли мені інші офіціантки — ну, звісно, вам варто поставитись до цього доволі скептично, бо вони всі її любили — це він загравав до неї. І, за їхніми словами, їй це не дуже подобалося. Вона казала, що від нього її дрижаки беруть.

— Це звучить не дуже схоже на мого чоловіка.

Або на те, що їй розповідав Боб, якщо точніше.

— Ні, проте, ймовірно, з нею саме так і було. З вашим чоловіком, я маю на увазі. І дружина не завжди знає, що її благовірний робить у дорозі, хоча й може вважати, ніби все знає.  Коротше кажучи, одна з офіціанток розповіла мені, що той чоловік їздить джипом «Тойота». Вона запам’ятала це, бо має таку само машину. І знаєте, що? Кілька фермерів, сусідів Стейсі