А Ліббіт каже —
А ще Ліббіт каже
Няня Мельда обмірковує почуте, поки вони стоять в єдиному безпечному місці. І, гадаю, вона розуміє, що треба робити. Хай вона й не арт-критик — не те що Мері Айр — але, гадаю, вона розуміє. Хоробрість проявляється не в демонстрації, а в дії. Правду можна знову заховати, якщо вона надто жахлива для показу світу. Таке трапляється. Я певен, таке трапляється безперервно.
Няня Мельда обмірковує почуте, поки вони стоять в єдиному безпечному місці. І, гадаю, вона розуміє, що треба робити. Хай вона й не арт-критик
не те що Мері Айр
але, гадаю, вона розуміє. Хоробрість проявляється не в
а в
Правду можна знову заховати, якщо вона надто жахлива для показу світу. Таке трапляється. Я певен, таке трапляється безперервно.
Гадаю, кожен художник заслуговує на власний червоний пікніковий кошик.
Гадаю, кожен художник заслуговує на власний червоний пікніковий кошик.
14 — ЧЕРВОНИЙ КОШИК
14 — ЧЕРВОНИЙ КОШИК
— 1 —
— 1 —
— Можна до вас присусідитися, містере?
Це з’явилася Ілса. Зелені шорти і ліфчик в тон. Боса, без макіяжу, лице припухле після сну. Волосся зав’язане у хвостик, як колись, коли їй було років одинадцять, щоправда, тільки повнота грудей заважала їй і зараз скидатися на одинадцятирічну.
— Прошу, — відгукнувся я.
Вона примостилася біля мене на кахельному пандусі, що вів до басейну.
Ось тільки я сидів на позначці 5 футів, а вона — 1 фут.
— Рання ти пташка, — промовив я, хоча нічого дивного в цьому не вбачав. Ілса завжди була найневтомнішою з нас.