Просто щоби подивитися, чи за спиною не стоїть його донька.

78

78

Упродовж тих днів, які мав до від’їзду, Марк безперестану прокручував у голові усе почуте від Софійчиного батька. Із розмов із дідом хлопчак пам’ятав, які важливі неупередженість і скептичність, коли докопуєшся до істини, тож він знову й знову перебирав найдрібніші деталі Семенової історії, заново пережовував їх, шукав неув’язки, проте зрештою, не виявивши логічних «дірок» чи невідповідностей, угамувався. У його голові сформувалася достатньо чітка й несуперечлива картинка, що пояснювала майже все, через що він пройшов у світі за ліфтом. Марк розумів, що ця картинка частково ґрунтується на неперевірюваних припущеннях, але не міг нічого із цим удіяти. Хлопець отримав пояснення для більшості своїх «чому?» і мусив цим удовольнитися. Мусив змиритися з тим, що на решту запитань, найімовірніше, не знайти відповідей ніколи.

Утім, одна думка не давала Маркові спокою. Бентежну сверблячку викликала не відсутність відповіді чи невиразність якогось припущення, а дражливе усвідомлення того, що окремі відповіді все ще перебувають в зоні досяжності. Хлопчак міркував про потвору, що заходить до кабіни на п’ятому. Згідно з його теорією — це була Софія Ярмуш (чи хай там що від неї лишилося до цього часу). Але якщо це не так, то що воно таке? І що станеться, якщо на істоту подивитись? Це, звісно, з біса ризиковано, але Соня підглянула, і з нею нічого не трапилося. Хіба ні?

Якщо відверто, то в Марка аж дупа німіла від страху. Він боявся навіть думати про те, щоб стати лицем до істоти, однак чомусь саме цей страх виступав найважливішим чинником, який раз у раз повертав його до запитання: хто стоїть за спиною в ліфті? Він уже так багато дізнався, тож здавалося, що до остаточного розуміння ще тільки півкроку. Хлопчак вирішив, що не пробачить собі, якщо поїде з Рівного, не спробувавши з’ясувати, чим є істота з п’ятого поверху.

Марк був не дурний і не збирався лізти на рожен. У середу, 18 травня, він півдня ламав голову над тим, як хоч зиркнути на потвору, не наражаючи себе на небезпеку. Існував напрочуд простий спосіб переконатися, чи істота, що з’являється на п’ятому, — це Софія Ярмуш: дістати фотографію з кабінету Марини Єзерської та показати її Соні. Цей метод, поза всяким сумнівом, був найбільш безпечним, одначе хлопчак від нього відмовився. Завуч досі скоса дивилася на нього, тож навряд чи віддасть знімок просто так, нічого не розпитуючи, а що-небудь розказувати Марк не хотів. Крім того, була ймовірність, що Соня не впізнає дівчину зі знімка. І що тоді?..