— Він їх знайшов, так?

Ярмуш скептично гмикнув.

— Певна річ ні! Цю його роботу навіть не опублікували. Соломія, коли пояснювала, навіщо їй мертвяк, показувала мені рукопис десятисторінкової статті, проте результати були надто фантастичними як на радянську науку. Крім того, наприкінці шістдесятих у Якова почалися проблеми з лояльністю до режиму. Коли 64-го закінчилася Хрущовська відлига, Яків Соль на відміну від інших не підібгав хвоста й далі критикував режим. Він добре пам’ятав, що сталося з його батьком. Хоч там і пам’ятати не було чого: під час відлиги Яків написав кілька запитів, на жоден із яких не отримав відповіді. Веслав Соль безслідно зник під час репресій. Яків продовжував писати всюди, куди міг, примудрився навіть опублікувати статтю, в якій відкрито звинувачував чекістів у смерті батька, тож через півроку після подій у Чехословаччині його арештували. Суддя дав десять років колонії за антирадянську діяльність. На початку сімдесятих Яків захворів на туберкульоз і помер у колонії.

Чоловік зробив паузу, ковтнув кави.

— До цього моменту я ще міг їй повірити. — Він вимовляв слова так, наче протискав їх крізь запхану до рота пригорщу річкової гальки. — Далі почалося божевілля. У будинку був підвал (я вже казав тобі). Теща облаштувала там лабораторію для проявлення негативів. І на початку вісімдесятих вона помітила в ній дещо дивне. За її словами, воно нагадувало відблиски у ванночці з реактивами. Звичайні відблиски, в будь-якому іншому місці вона б нізащо їх не вловила. Її увагу привернуло якраз те, що таких чітких і яскравих переливів у розсіяному червонуватому світлі підвалу просто не мало би бути. Впродовж наступних шести місяців Соломія придивлялася. Щоразу ставила ванночку на те саме місце й спостерігала за тим, як пульсує виявлене нею світло, намагалася відшукати його джерело, але нічого не знаходила. Через півроку вона вперше припустила, що відблиски можуть вказувати на аномалію, існування якої теоретично передбачив її покійний чоловік. І тоді вона взялася її розширювати…

Марк не стримався:

— Як?

Ярмуш розвів руками.

— Не знаю. Цього вона не розповіла. Соломія торочила, що поглиблювала аномалію впродовж шести років. Вона нічого не бачила крізь неї, лише різноколірне світло, а потім якогось дня світло щезло й утворилася бульбашка. Соломія не зразу зрозуміла, що вона вже всередині. Вона все ще сиділа в кімнатці для проявлення, у своєму будинкові, але, вийшовши з підвалу, з’ясувала, що будинок немовби перемістився до іншого місця. Він стояв на схилі пагорба і…