За межею кільця на підлозі валявся шприц-пістолет для зашпаровування швів.

Метт став свідком якогось страхіття, що одним приголомшливим ударом затемнило йому розум.

Стів повернувся і відчув, як маятникова сталь розсікла йому тіло навпіл. Він увесь ніби випорожнився, ніби його кишки випали крізь діру, що утворилася, але те, що вислизнуло з нього, не було якимось фізичним об’єктом, то був сам він, усе те, що становило його єство — до цієї миті. Це відчуття було настільки реальним, що він ледь не засміявся.

Тайлер повісився на мотузці, моток якої взяв у стайні. Він перекинув її через сволок, обмотав навколо шиї й відштовхнув ногою табурет. Коли він повиснув, його шия залишилася неушкодженою. Смерть приходила до нього повільно і боляче, вона забрала його, коли він був у повній, нічим не порушеній свідомості.

Залишилися сухі сліди сліз, що текли з його тепер осклянілих, набряклих очей. Маска смерті на його обличчі розповідала про жах — і про глибоку, чорну скорботу.

І тільки після того Стів помітив Катаріну ван Вайлер, що стояла, пряма і незворушна, за звислим тілом. Відьма Чорної скелі, подібно до Червоної смерті,[10] прийшла, ніби злодій уночі, й тепер він вже знав точно: Тайлер, його син, його Тайлер — мертвий.

І коли за сім годин по тому Піт Вандермеєр повів його в напрямку сходів, він почав кричати.

Розділ 24

Розділ 24

Рішення утриматися від негайного направлення Метью Гранта до лікарні св. Луки у Ньюбурзі було найважчим за всю кар’єру Роберта Гріма, але він взяв на себе цю відповідальність разом з її наслідками. Той кошмар був безпрецедентним, але піку свого він досяг лише тоді, коли довелося раз за разом зіштовхувати зі сходів Джоселін, яка кричала, а Стів сидів собі внизу в їдальні й витріщався у порожнечу із такою моторошною концентрацію, ніби хтось узяв і водночас стер йому весь мозок.

Гріма покликала Мері Вандермеєр. Вони з Ворреном прибули до будинку Грантів через якихось три хвилини, а Волт Стентон, лікар-терапевт, іще паркував машину. «І знову сюди», — подумав, тремтячи, Грім, ніби те прокляття чомусь зосередилося саме на цьому місці й ось тепер набрало повної сили. Піт розповів, що вони з дружиною злякалися жахливих криків і негайно кинулись на допомогу. Зробити вони змогли небагато, але принаймні відтягли батьків від мертвого сина, і це вже було добре.

Метт лежав на спині на мармуровому кухонному столі, а Мері та Джоселін лили йому на обличчя холодну воду із крана. Коли Стентон побачив у раковині залишки поганок, він різко запитав, чи не їх об’ївся Метт. І, не чекаючи відповіді, перевернув хлопця на живіт і просунув пальця йому в горло, щоб викликати блювоту.