Далі події розгорнулася зі страхітливою швидкістю. «Джоселін!» — крикнув хтось унизу. Грім зрозумів, що то була Мері, але він був занадто приголомшений, щоб швидко второпати, що зараз станеться, і зупинити її. Він почув гарчання Джоселін, яке наростало і наближалося, поки та летіла сходами нагору з вишкіреними зубами.

Розмахнувшись із такою силою, якої від неї годі було й чекати, вона розтрощила повний чайник ромашкового чаю об відьмине обличчя.

Ефект був неймовірним. На шпалери бризнули осколки скла й окріп, і Грім мусив відскочити убік, щоб ухилитися від них. Відьма зігнулася навпіл і за мить щезла. Джоселін із криком впустила пластикову ручку від чайника і обхопила руками тіло свого мертвого сина.

Прибула поліція, почалися запитання. Слава Богу, Мері Вандермеєр встигла відвезти Джоселін до лікарні св. Луки, адже Грім вважав, що у цьому стані вона не зможе відповідати на запитання, не згадавши про відьму. До того Грім попросив Піта викликати 911, а потім сів поряд зі Стівом за обідній стіл і спитав його, чи зможе він дати свідчення.

Стів повільно, ніби повертаючись із далекої темряви, впустив до своєї свідомості його запитання. Дивлячись на Гріма незбагненно сумними очима, він запитав:

— А Тайлера вони тоді знімуть?

То була остання краплина. Грім відчув, що навіть йому це буде важко винести. Він обняв повного скорботи Стіва так міцно, як тільки зміг.

— Так, саме це вони і зроблять, друже, — відповів Грім, радіючи, що йому не треба дивитися Стівові в очі. Йому вдалося зберегти контроль над собою почасти ще й тому, що він, попри все, мусив зробити професійний висновок: Стів був достатньою мірою при тямі, щоб усвідомлювати, що сталося, а, отже, швидше за все, розумів, що можна і чого не можна говорити поліцейським.

Грім випустив його з обіймів і випростався.

— Стіве, мушу тебе запитати. Чи є якесь… якесь пояснення цьому?

Стів повільно похитав головою.

— Може, він говорив про щось? — Стів іще раз заперечно похитав головою, а Грім продовжив:

— Я питаю це в тебе не для міської ради. Усе залишиться між нами. Якщо сталося щось, я маю те знати, заради безпеки. Я знаю, що Тайлер працював над тим своїм сайтом, але не думаю, що тут є якийсь зв’язок, інакше це сталося б набагато раніше. Останнього місяця ми стежили за його ноутбуком і не помітили, щоб він почав у ньому щось нове. Ти не знаєш, може, він іще чимось подібним займався? Господи, де ж і коли усе пішло шкереберть?

— Роберте, я не знаю, — нарешті вимовив Стів, щиро і спокійно.

Грім подивився на нього, зустрів його погляд і повірив, що той каже правду. Розгубленість Стіва дорівнювала силі його шоку. Грім вирішив до часу залишити його, адже Стів мав досить власного клопоту.