Іван Іванович прокидається з почуттям задоволення і з мажорним, цілком монументально-реалістичним настроєм. Мій герой примружує, свої короткозорі очі і дивиться на Марфу Галактіонівну. Товаришка Галакта іще спить симпатичним сном, і їй сняться, очевидно, м'ятежні дні у відділі Наросвіти.

Іван Іванович ще раз подивився на свою дружину і легенько полоскотав її своїми пальцями. Марфа Галактіонівна дриґнула ногою й раптом прокинулась.

– Ну, так що ж ми будемо сьогодні обідати? – питає Іван Іванович і усміхається мажорно-витриманою усмішкою.

Товаришка Галакта широко позіхає, підводиться на таз і підбирає волосся.

– А що ти думаєш запропонувати? – питає вона.

Іван Іванович знову таємно усміхається тією ж таки мажорно-витриманою усмішкою.

– А як ти гадаєш? Ну?.. от тобі й ребус!

– Я думаю, що ти знов придумаєш якесь міщанське меню, – каже незадоволено Марфа Галактіонівна.

– От і не вгадала! – радісно скрикнув Іван Іванович. – Нічого подібного. Я вже по своїй натурі не можу придумати міщанське меню.

Марфа Галактіонівна незадоволено дриґає ногою.

– Так кажи вже! Буде тобі паяцничати!

– Геніяльна ідея! – сказав Іван Іванович. – Ти сьогодні зроби, будь ласка, малоросійський борщ, на друге… нічого не треба, а на третє – зроби желе!

– Що за фантазія! – каже товаришка Галакта. – Як це можна без другого блюда?..

Тоді Іван Іванович просить дружину не хвилюватися і говорить, що вчора він бачив у церобкопі свіжі капчушки[325] і такі прекрасні капчушки, що аж слинка тече! І от він надумав: купимо сьогодні капчушок і півпляшки вірменської горілки. Це йому, їй-богу, замінить друге блюдо.

– Ти як гадаєш, голубонько? – спитав Іван Іванович і подивився на дружину.

– Я гадаю, – каже незадоволено Марфа Галактіонівна, – що капчушки і вірменська тобі замінять друге блюдо. Але як же бути з дітворою й мадмуазель Люсі?

Мій герой розгнівано зиркнув на двері дитячої спальні.

– Мадмуазель Люсі теж може їсти капчушки, – рішуче говорить він. – Скажіть, будь ласка, які ніжності! Обов'язково давай друге блюдо… Нє, ти, Галакточко, все-таки не вмієш виховувати челядь в пролетарському дусі. Так, знаєш, легко скотитись і до міщанства…

– Але почекай, – перебиває мого героя Марфа Галактіонівна. – Справа ж іде не тільки про мадмуазель Люсі,– я маю на увазі головним чином дітвору. Що їм на друге блюдо? Теж вірменську і капчушки?

Іван Іванович надягає на ніс рогові окуляри й, безпорадно розвівши руками, каже: