— Я певний, що допоможу йому виплутатися,— сказав містер Пел.

— Ви думаєте?— спитав той, кого хотіли запевнити.

— Безперечно, сер,— відповів містер Пел.— Але якщо він звернеться до якогось підпільного адвоката, я за наслідки не ручуся.

— Аа!— аж роззявив рота його бесідник.

— Ні, не ручуся,— і містер Пел стулив губи, насупив брови і з таємничим виглядом похитав головою.

Місце, де відбувалася ця розмова,— корчма саме напроти суду для невиплатних винуватців, а особа, з якою ця розмова провадилась,— не хто інший, як містер Веллер-старший. Він прийшов сюди підбадьорити й розважити одного свого друга, що подав до суду заяву про визнання його невиплатним винуватцем. Справу мали слухати сьогодні, і містер Веллер у цю хвилину радився з аторнеєм приятеля.

— А де ж Джордж?— спитав старий джентльмен. Містер Пел кивнув головою в напрямку до суміжної зали, і містер Веллер зараз же подався туди, де з півдюжини товаришів по фаху палко привітали його. Невиплатний джентльмен, пройнятий гарячою, але нерозумною пристрастю до орендування поштових станцій, що й посадили його на лід, виглядав зовсім задовільно й заспокоював своє хвилювання креветками й портером.

— Ну, Джордж,— сказав містер Веллер-старший, скидаючи сюртук і сідаючи з властивою йому поважністю. — Як справи? Все гаразд назовні, все повнісіньке і середині?

— Все гаразд, старий, — відповів невиплатний джентльмен.

— Передав комусь сіру кобилу на схов?— стурбовано спитав містер Веллер.

Джордж, притакуючи, нахилив голову.

— Оце добре,— зрадів містер Веллер.— Сподіваюся, ти віддав і карети?

— Заховав у надійному місці, — заспокоїв його Джордж, відкручуючи голівки шістьом креветкам і ковтаючи їх без ніякого іншого додатку.

— Чудово, чудово!— схвалив містер Веллер.— Завжди треба гальмувати, як з’їздиш з пагорка. А подорожню направлено?

— Баланс, сер, складено так, що до нього не причепишся,— відповів Пел, зрозумівши алегорію слів містера Веллера.

Містер Веллер задоволено кивнув головою і, показуючи на свого друга Джорджа, спитав:

— А коли ви знімете з нього хомут?

— Він стоїть третім у списку,— сказав містер Пел.— Думаю, за півгодини дійде і його черга. Мій клерк повідомить нас, коли йому треба буде йти до суду.

Містер Веллер, захоплений талантами аторнея, оглянув його з голови до п’ят і почтиво спитав:

— Чого б нам випити, сер?