Привабливість невизначеності

Навряд чи у світі знайдеться щось загадковіше за почуття інших. Особливо коли йдеться про романтичні почуття. З перших спроб наблизитися до протилежної статі ми чимдуж намагаємося правильно інтерпретувати всі потенційні сигнали, мову обраниці, її одяг, жести. Ми стоїмо перед дзеркалом і обираємо, що вдягнути, думаючи про те, що казати, а що ні, куди її запросити, чи сорочка не надто вульгарна. Швидко з’являються аналогії з війною та іграми: яка наша стратегія, який хід буде вдалим? Чи захищатиметься вона? Чи готова розкрити карти? Ситуація з такою нестачею інформації створює плідне середо­вище для ілюзій. Ми знаємо лише те, що говорить інша людина, а скільки ще всього залишається несказаним. Зрештою, одним із правил зваблення є уникати прямого зваблення. Тому нікому не хочеться першим говорити про почуття, запрошувати на побачення чи пропонувати стосунки. Однією з причин є те, що ми не хочемо звіряти власні почуття чи очікування, боячись осоромитися в разі поразки. Ніхто не хоче бути тим, хто все неправильно зрозумів і трактував дружбу та просту ввічливість іншого за щось більше. Є ще одна причина: коли ми одразу розкриваємо всі карти і прямим текстом кажемо те, що на думці, спілкування втрачає свою загадковість та романтику, адже невизначеність на початкових стадіях і робить його привабливим.

Майстри пікапу, як їх називають у США, звичайно, мають власний словничок понять для позначення таких речей, а оскільки це середо­вище, де домінують чоловіки, то всі стратегії описуються з погляду чоловіка. Стервозний захист (bitch shield) – термін, який позначає явне неприйняття, з яким жінка обламує спроби чоловіків познайомитися з нею, що є простою звичкою відшивати надто нав’язливих залицяльників – і такі дії не завжди означають, що жінка зовсім не зацікавлена. Просто чоловікові не варто бути надто надокучливим. Один з найвідоміших прийомів для такого називається нег (neg – сленгове слово, що походить від «негатив») і означає «робити комплімент», який можна трактувати двояко, наприклад, «мені подобається твоє волосся, воно справжнє?» Ті, хто грає в такі ігри, також добре знають, що в товаристві розумно ігнорувати найкрасивішу дівчину – це єдиний спосіб її зацікавити.

Література та історія знає багатьох досвідчених спокусників: від Овідія та П’єра Абеляра до Казанови та віконта де Вальмона. Єдиним вкладом у ремесло майстрів з пікапу було те, що вони систематизували вже усталені практики та соціальні моделі і розробили для них детальну термінологію. Так вважає журналістка і феміністка Кларіс Торн, яка у своїй книзі «Сповіді переслідувачки пікап-майстра» (Confessions of a Pickup Artist Chaser) розповідає про власне занурення в середовище цього мистецтва. Їх методи є справжньою знахідкою для феміністок та дослідників, вважає вона, бо вони відображають поширену в соціумі поведінку. Вона наводить у приклад прийом нег: за таким же принципом люди говорять образливі речі один одному, аби отримати владу у стосунках, і роблять таке як свідомо, так і несвідомо. Це жалюгідне явище, але якщо ми знаємо про подібні прийоми, то їх стає легше розпізнати. Але цілі негів не завжди негативні: люди часто жартують та іронізують, коли фліртують. Сама Торн згадує ситуацію, коли пікапер нахилився до неї, і коли вона подумала, що він збирається зробити комплімент її очам, він несподівано сказав: «Твої окуляри скріплені епоксидною смолою? А тобі подобається стиль голодної художниці, так?» Таким чином він показав, що досить впевнений, аби дозволити собі пожартувати над нею, і продемонстрував розуміння її вибору професії та всіх її фінансових наслідків. Саме цим часто жарти і глузування нас приваблюють – вони дають змогу відчути, що інша людина нас розуміє і здатна поставити себе на наше місце.