Із зміною суспільно-економічного ладу у нашій країні відбулися незаперечні зміни і у нашій свідомості. Народилося покоління людей з іншим мисленням і з іншими цінностями. Втративши орієнтир «Ленін-партія-комунізм», ми не отримали на заміну нічого іншого. Бо ж віру у Бога з нас майже витравили. «Король помер! Хай живе король!» — і місце зайняв універсальний всемогутній фетиш під грубою назвою «бабло», яке має воістину магічний вплив. Вперше почула це слово, коли прийшла працювати літредактором до одного з львівських вишів. Подумала, що це чиєсь прізвище.

«Се ля ві», — каже одна із героїнь мого роману. «Хочеш бути щасливою, живи легко», — додає інша. Думка — суб’єктивна. Адже формула щастя у кожного своя. Усі головні герої і героїні книги — яскраві представники недавно сформованого бізнес-класу в Україні. Вони ще пам'ятають той час, коли, напівголодні, чекали у студентському гуртожитку на передачу з дому. Тому і поставили собі за мету матеріальний достаток. Досягли її. Але однаково усім чогось бракує. Кохання, кар'єри, грошей? Схоже на те, що чогось іншого.

Можливо, когось ці жінки роздратують, хтось навіть позаздрить їм, а хтось просто посміхнеться, впізнавши себе. Який час, такі і його герої. Література — як фотографія у фотошопі, тільки злегка прикрашена авторським домислом.