«Зараза!» — хлопець стиснув ручку так, що на пластику лишилися вм’ятини від зубів.

На горішню платформу, накульгуючи, піднявся Левко. М’язи спини й рук досі боліли після перекочування й підіймання двохсотлітрових цистерн. Українець радів, що цього дня не потрібно нікуди летіти і не доведеться нічого вантажити.

— Сьомо, де твій нетбук? — спитав він.

Росіянин шпигонув товариша роздратованим поглядом. Левко відволікав, заплутуючи і без того сколошкані й незв’язні думки.

— Не знаю. Для чого він тобі?

— Хочу подивитися фільм.

— Лео…

— Ну будь ласка.

Сьома сердито чмихнув, розуміючи, що Лео не відступиться, поки не отримає бажане.

— Він тут чи в нашій «норі»? — уточнив українець.

— У «норі».

— Добре. То я візьму?

Семен махнув рукою, показуючи: йди вже. Голова українця зникла в галереї.

Сьома спробував повернутися до головоломки, але думки, наче потік води під вітром, відхиляло в іншу сторону. Може, його гіпотеза хибна в самій основі? Що, як ті вісім знаків — зовсім не цифри, і в Паїтіті була не вісімкова система числення?

«Комп’ютер…»

Навіть якщо символи зображують базові цифри, їхня кількість зовсім не означає, що цивілізація Паїтіті користувалася вісімковою системою. Цілком імовірно, що система була змішаною або ж при лічбі користувались абсолютно невідомим для нас способом, подібним до інкської кіпу[138] чи юпани[139].

«Нетбук», — раз за разом із підсвідомості Сьоми викочувались туманні образи, грубо порушуючи хід думок.