— Золота середина, золота пропорція, золоте число, — збуджено перерахував чоловік. — Ти маєш це знати, чорт забирай, згадай алгебру!

Раптово Сьома опинився в космосі, важкість зійшла, і він почувався, як у невагомості.

— О, — тільки й видушив він і з надією глипнув на Джейсона.

— Ти пам’ятаєш, як воно визначається?

Хлопець кивнув (він сам здивувався, але потрібний ірраціональний вираз виринув при першому натиску на пам’ять):

— Корінь з п’яти плюс один, і все поділене на два.

— Ну… — Х’юз-Коулман нетерпляче постукав долонею по столу. — Рахуй давай.

Росіянин повернувся до калькулятора і обчислив значення — 1,61803399. Від серця остаточно відлягло.

— Таки вона, — прошепотів Джейсон. — А ти, я бачу, розумник, ге.

Сьома покосився на чоловіка і вперше зауважив на його лиці щось схоже на повагу. Хлопець швидко перевів чотири записи, що лишилися, у десяткові дроби, але жоден із них не виявився числом, яке він зміг би ідентифікувати:

— Лише золоте число, решта — порожняк.

Джейсон вперся гепою об стіл і задумався, склавши руки на грудях.

— Я не здивований, — промовив він. — Решта чисел теж щось значать, і це важливі числа, просто ми їх «не бачимо». — Чоловік поводив долонею перед очима, як часом роблять перед обличчям сліпця, переконуючись, що він незрячий, а тоді знову склав руки на грудях.

— Але ж число π, е і золоту середину ми «побачили».

— Невже не розумієш?

— Ні, — признався Сьома.

— Числа, які ти перерахував, — безрозмірні. — Цієї миті хлопець усе збагнув. — Вони однакові в усіх частинах Всесвіту, не залежать від того, як їх виміряють. Інші константи — прискорення вільного падіння, гравітаційна стала, швидкість світла у вакуумі — залежать від основоположних категорій, таких як одиниця часу, маса, спосіб вимірювання відстані, і ці категорії є унікальними для всякої розвинутої цивілізації. Суть, скажімо, гравітаційної сталої не міняється, але її представлення, спосіб запису, зовнішня форма, що виражає цю суть, буде цілковито різною у нас, — Джейсон показав пальцем на себе, — і у них, — випростав руку до вікна, маючи на увазі цивілізацію Паїтіті. — Тепер ти розумієш?

Замість відповіді Сьома випалив запитання, що невідчепно гризло його з того моменту, коли він побачив кімнату із золотом: