— Га?

— Ти не втомлюєшся все знати?

Сьома посміхнувся:

— Ні, сер.

— Бережи свою голову, хлопче. Вона тобі знадобиться…

X

17 серпня 2012 року, 16:04 (UTC – 5) Паїтіті

Як він і думав, Левко чекав, встромивши руки в кишені шортів.

Українець стояв біля початку похилого спуску в надра Твердині, Сьома, неспішно переставляючи костур, наближався по стежці, що йшла вздовж фронтальних граней пірамід; обоє з останніх сил вдавали, що зустріч вийде цілковито випадковою, паралельно вигадуючи відмовки, щоб уникнути розмови.

— Ну, привіт, — підійшовши й спинившись, обізвався Семен.

Левко обмежився кивком: вони сьогодні не раз бачились.

— Можеш узяти нетбук, якщо треба, — тільки щоб не мовчати, вимовив росіянин. — Він мені більше не потрібен.

— Дякую. — «Як і мені». — Ти як? — Українець спробував зазирнути Сьомі у вічі, але в нього нічого не вийшло: росіянин вправно вивернувся, перевівши погляд на гіпс.

— Та нормальок, майже не болить. — Росіянин вдав, що не розуміє, про що насправді спитав товариш.

— Що за книжки?

— Довідники з фізики.