Хлопець наморщив лоба. В іншій ситуації він зразу здогадався б, що перед ним, але того вечора з голови не йшла остання розмова з Левком.

(я не б’ю байдики, поки дехто обтирає павутиння в підземеллі…)

Росіянин не міг ні про що інше думати.

— Я не… Джейсоне, я не можу…

— Подивись на число в центрі. — Сивочолий підніс ліхтар до числа 555. — Відповідь на поверхні, Семене.

Сьома зрозумів натяк. Дістав ручку й блокнот, щоб дізнатися, що ховає вісімкове 555.

5558=5∙82+5∙81+5∙80=36510

— Триста шістдесят п’ять! — вигукнув він. І тут же: — Це календар!

— Бінґо! — крекнув Джейсон.

— У них було вісім місяців у році і… і… — Хлопець спробував поділити 365 на 8 і, не отримавши цілого числа, розгубився. Голова геть не варила. — Вісім місяців по… гм. — Він затих. Надовго.

Джейсон вичікував, а коли заговорив, голос його звучав розчаровано:

— Вісім місяців по сорок п’ять днів у кожному, плюс п’ять відособлених днів у році. Бачиш? — Чоловік торкнувся пальцем п’яти загострених виступів на сегменті, що відповідав останньому, сьомому місяцю. — Вони позначають п’ять неврахованих днів, що не належать до жодного місяця.

— А в місяці?

Х’юз-Коулман перевів палець на нульовий місяць, чий сектор був розграфлений на тижні й дні.

— П’ять тижнів по вісім днів у кожному, плюс знову ж таки п’ять неврахованих днів. Ось тут усе розмічено, можеш перерахувати.

— А як з високосними роками?