Ванда Сокольна Дух джунглів

Ванда Сокольна

Дух джунглів

1

1

Ви знаєте, як буває, коли падає літак? Звичайно ж, про що я питаю! Ті, хто знають, уже не скажуть. Отак це буває: ви підіймаєтесь трапом до салону, думаючи про стрілку на колготках, яка псує мелодію вашої досконалості, а отой кремезний блондин теж летить разом із вами, тож стрілка недоречна, як тарган у слоїку з варенням. Літак швидко біжить злітною смугою, вас утискає у крісло, закладає вуха, а руда нахабна стюардеса нахиляється до блондина, щоб допомогти йому з паском безпеки, — о ні, крихітко, це моя здобич!.. Та земля вже десь унизу, а хмари ще вгорі; і хочеться встругнути щось неадекватне, бо літати я не люблю, а тут довелося підкоритися наказові начальства, — тож хай хоч авіакомпанія мене потім згадує з жахом, коли вже мені так погано. Літак невеличкий, лише шість місць. І всі тут, схоже, такі важливі особи, що блювати хочеться… Власне, мова про інше. Більша частина людства знає, як літають літаки, а я ж хотіла розповісти, як вони падають. Хоча надто вже великого досвіду я в цьому не маю: можливо, кожен літак падає по-своєму, хтозна. Але той літак, яким летіла я, впав просто-таки безсоромно. Ото щойно я зустрілася поглядом із тим гарним синьооким блондином, тільки-но він усміхнувся мені — трохи невпевнено, але ж це чудово, я не терплю занадто самовпевнених чоловіків… Здається, я знову відхилилась від теми? Так от, тільки-но все це сталось — а десь унизу коливається зелене море джунглів, хоча мене в ту хвилину пейзаж не цікавив (і цілком даремно, до речі), — тільки-но я почала піднімати краєчок спідниці — ну, звичайний трюк, хлопець був того вартий, — аж тут заглух двигун. Ви можете собі уявити таке свинство? Заглух двигун!

Якщо ви думаєте, що стало страшно, ви помиляєтесь. Стало дуже страшно. У салоні нас було шестеро, ми перезирнулись між собою, і невисока худа брюнетка — чи то китаянка, чи японка, дідько їх розбере, — зі знанням справи заверещала. Мабуть, у кожній катастрофі є хтось, хто її озвучує, от і в нашому невеличкому товаристві трапилась така собі Міс Єрихонська Труба. Немає сенсу верещати, це вже не допоможе. І коли старигань, що сидів поруч істерички, затопив їй міцного ляпаса, в мене аж на душі полегшало. Добряча подача, діду, може, це була твоя давня мрія? Що ж, саме час мріям здійснитись. Наприклад, я зараз мрію стати птахом.

Тим часом літак добряче струснуло, і він почав швидко знижуватись. Бліда перелякана стюардеса радить нам покласти валізи під крісла, та це навряд чи зарадить лиху. Але ми слухаємося — що нам іще лишається?.. Блондин допомагає мені запхати мою сумку під сидіння, бо руки в мене чомусь затерпнули. Може, моє тіло таки боїться смерті?