— Ну що, подобається щуряче пекло, ти, членосмоку вусатий?!

— Матінко! — почулася радісна відповідь. — Мату-у-усю-у-у!

— Заткайся! — заверещав Ллойд. — Я не твоя мамця! Вона вилизує хуї у хвойдо-борделі в Гузнодірці, штат Індіана!

— Мамо? — промовив голос, тепер уже сповнений кволого сумніву.

І замовк.

Ллойд розрюмсався. Він плакав і тер очі кулаками, наче маленький хлопчик. Йому хотілося сендвіча зі стейком, хотілося поговорити з адвокатом, хотілося на волю.

Урешті він ліг на койку, накрив очі та взявся мастурбувати. Не найгірше снодійне.

———

Коли він прокинувся, була вже п’ята, і в суворці стояла мертва тиша. Ллойд сонно підвівся з койки, яка п’яно скособочилася, похилившись у тому місці, де в неї відняли одну опору. Він узяв ніжку, наготувався до криків маминого мазунчика та почав молотити по ґратах, наче сільський кухар на фермі, який кличе робітників на вечерю за спільним столом. Вечеря. Ото слово. Чи може бути щось краще? Свинячі стейки з картоплею, червонооким соусом, молодою квасолею та молоком із шоколадним сиропом «Гершиз». А на десерт повна миска полуничного морозива. Ні, кращого слова ніколи не було й не буде. Вечеря.

— Гей, є хто?! — крикнув Ллойд ламким голосом.

Жодної відповіді. Навіть матір ніхто не покликав. У ту мить Ллойд міг і цьому зрадіти. Товариство психа краще, ніж компанія мерців.

Ллойд впустив ніжку, і вона з дзенькотом покотилася по підлозі. Він почвалав до койки, відкинув матрац і провів інвентаризацію. Ще два окрайці хліба, дві жмені фініків, напівз’їдена відбивна зі свинини, шматок болонської ковбаси. Він розірвав ковбасу навпіл, з’їв більший шматок, та це лише розбурхало, розлютило його апетит.

— Досить, — прошепотів він, а тоді доїв відбивну, покрив себе матом, трохи поплакав.

Тут він і помре — так само, як його кролик у клітці; так само, як Треск. У кожного своя клітка.

Треск.

Він довго дивився в сусідню камеру, замислено спостерігаючи, як мухи кружляють, сідають, знову злітають. Просто на Тресковому обличчі вони влаштували собі аеропорт, не гірший од лос- анджелеського. Урешті Ллойд підібрав ніжку від койки та підійшов до ґрат. Ставши навшпиньки, він насилу дотягся до щура, підчепив його та підсунув до своєї камери.

Коли тіло тваринки опинилося в межах досяжності, Ллойд став навколішки й перетягнув щура до своєї камери. Підняв його за хвіст і тривалий час не зводив із нього погляду. Потім, щоб до нього не дісталися мухи, Ллойд сховав щура під матрац, поклавши безживне тільце далі від залишків їжі. Він іще довго дивився на щура, а тоді відпустив матрац, і той милосердно сховав мертву тварину.