Нік стояв до нього спиною й ні про що не здогадувався, доки пальці нападника не зімкнулися на його шиї. Коробка, яку він щойно дістав, вилетіла з рук, і свічки розкотилися підлогою. Коли Нік поборов переляк, його вже мало не задушили. Він був упевнений, що в реальність увірвалася чорна потвора з його снів — позаду нього якийсь демон із найглибших підвалів пекла, який, щойно згасло світло, скористався нагодою та вчепився лускатими, пазуристими пальцями в його горлянку.

Конвульсивно, керуючись самими інстинктами, він схопився за руки душителя та спробував їх розчепити. Гаряче повітря дмухало йому в праве вухо — подиху Нік не чув, проте відчував. Він ледве хапнув повітря, та пальці нападника знову стиснулися.

Вони гойдалися в темряві, наче два танцюристи. Пацан не здавався, і Рей Бут відчув, що сили залишають його. У голові гупало. Якщо не впоратися з цим німаком просто зараз, то його ніколи не вдасться добити. Зібравши залишки сил, він зчавив хлопцеві шию.

Нік відчув, як світ віддаляється. Спершу біль у горлі був гострий, та тепер він став тупим і далеким, мало не приємним. Нік сильно тупнув каблуком по нозі Бута і водночас штовхнув його спиною. Здоровань позадкував. Однією ногою він наступив на свічку, посковзнувся та гепнувся на підлогу. Зверху Бута притиснув Нік, і врешті той розчепив руки.

Нік відкотився. Він хрипко відсапувався. Усе здавалося далеким і примарним, хвилястим, окрім болю в шиї: він приходив повільними пульсаціями-вибухами. У горлі чувся смак крові.

Кремезна, згорблена тінь почала випростовуватися: незнайомець підводився. Нік згадав про пістолет і потягся до нього. Зброя була на місці, проте ніяк не діставалася. Якимсь чином пістолет застряг у кобурі. Оскаженівши від паніки, Нік потягнув його щосили. Пістолет стрельнув. Куля черкнула по його нозі та встряла в підлогу.

Тінь кинулася на нього, наче невідворотний фатум.

З Ніка вибило все повітря, і його обличчям поповзли білі ручиська й тицьнули двома великими пальцями йому в очі. У тьмяному місячному світлі на одній руці Нік побачив багряний блиск, і в темряві його губи здивовано витягнулися в німому крику: «Бут!» Він далі шарпав пістолет. Нік майже не відчував пекучого болю вздовж стегна.

Один із пальців Рея Бута втиснувся в його праве око. У Ніковій голові спалахнув, заіскрив рідкісний біль. Нарешті він висмикнув зброю. Загрубілий, мозолистий палець Бута крутився то за годинниковою стрілкою, то проти неї, вминаючи око в череп суперника.

Нік видав непевний крик, що прозвучав, як розлючене шелестіння, і втиснув дуло пістолета в плюсклий бік Бута. Він натиснув на курок, і пістолет видав приглушене «вхоп!» — Нік почув, як руку сіпнуло віддачею; мушка на стволі зачепилася за сорочку нападника. Нік побачив, як із дула вирвався спалах, і наступної миті відчув запах пороху та припаленої сорочки. Рей Бут напружився, а тоді звалився на нього.