— А ви певні, що це воно? — з сумнівом спитала вона Річардсона. — У мене такого ніколи не було. Я думала, в мене імунітет.

— А от виходить, що нема, і воно таки у вас зараз, — усміхнувся Джордж. — Не забудьте про крохмальні ванночки й не ходіть більше у високу траву.

Вона сумно посміхнулася.

— У Джека воно теж. Йому теж прийти?

— Ні, можете разом приймати крохмальні ванночки.

Кенді сумно кивнула, а потім помітила Френ.

— Привіт, Френні, як ти, дівчинко?

— Нормально. А ти?

— Жахливо! — Кенді показала пляшечку, і Френ змогла прочитати на ній слово «Каладрил». — Отруйний плющ! І не вгадаєш, де воно в мене взялося, — вона всміхнулася. — Але, певне, можеш здогадатися, звідки воно в Джека.

Вони провели її поглядом, усміхаючись. Потім Джордж сказав:

— Міс Ґолдсміт, правда? Комітет Вільної зони. Радий вас бачити.

Вона простягла йому руку.

— Просто Френ або Френні. Не треба церемоній.

— Добре, Френні. То в чому річ?

— Я вагітна, — сказала Френ. — І мені не на жарт страшно.

І тут без усякого попередження залилася слізьми.

Джордж обійняв її за плечі.

— Лорі, прошу зайти десь за п’ять хвилин.

— Добре, лікарю.

Він провів її в оглядовий кабінет і посадив на стіл, оббитий чорною клейонкою.