«Якщо він достатньо серйозний диктатор, то, може, тримає їх купи лише він. Якщо його не стане, вони, можливо, всі перегризуться між собою. Його смерть стане кінцем їхнього кубла. І якщо я підберуся близько до нього, Сьюзі, то йому знадобиться його чорт-хранитель».

«Тебе ж уб’ють, Дейно».

«Можливо. А можливо, і ні. Але втіха від того, як його кишки вивалюються на підлогу, уже буде того варта».

Може, Сьюзен і зупинила б її, але не намагалася. Вона заспокоювала себе тим, що взяла з Дейни обіцянку діяти за початковим сценарієм, якщо не випаде ідеальна нагода. На це Дейна погодилась, і Сью не вірилося, що подруга отримає такий шанс. Флеґґа будуть добре охороняти. Проте три дні після того, як вона озвучила подрузі думку щодо шпигунської місії на захід, Сью Стерн не могла спати ночами.

— Ну, — сказала вона всім. — Я додому і в ліжко. Добраніч, товариство.

Сью пішла, тримаючи руки в кишенях солдатської куртки.

— Вона як постаршала, — сказав Стю.

Нік написав щось і показав записку їм обом.

«Ми всі теж», — було написано в ній.

——

Стю їхав на електростанцію наступного ранку, коли побачив Сьюзен і Дейну, які прямували Каньйон-бульваром на мотоциклах. Він помахав їм, вони під’їхали. Він подумав, що ще ніколи не бачив Дейну красивішою. Її волосся було зібране під яскраво-зеленою хусткою, під розстібнутою курткою з сирової шкіри були джинси та бавовняна сорочка. Каремат і спальник були прив’язані ззаду.

— Стюарте! — крикнула вона і з усмішкою помахала йому.

«Лесбійка?» — з сумнівом подумав він.

— Я так розумію, у невеликий похід зібралися, — сказав він.

— Атож. І ти мене не бачив!

— Нє-а, — сказав Стю. — Зовсім не бачив. Закуримо?

Дейна витягла «мальборо» і затулила долонями вогник сірника.

— Бережися, дівко.

— Буду.

— І вертайся.