Я хихикнув. І примирливо сказав:

— Але все-таки інопланетних?

— Звичайно, — Тимур здивовано глянув на мене. — Чого ти виправдовуєшся, мені одразу сподобалася ідея цієї диверсії…

Крик, що пролунав у сусідній кімнаті, обірвав нашу розмову. Я кинувся до дверей, гублячи ненадокучену цукерку, з однією думкою: «Догралися».

А в темних північних вікнах яскраво й переможно займався світанок.

ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА. «ЛИЦАРІ ТА ПРИБУЛЬЦІ»

ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА. «ЛИЦАРІ ТА ПРИБУЛЬЦІ»

1. ОСТРОВА БЕЗ ГРИМУ

1. ОСТРОВА БЕЗ ГРИМУ

Кричала Ритка. Вона стояла біля вікна, спершись на підвіконня, і єдина бачила те, що відбувалося зовні. Ніхто з хлопців не встиг ще з місця зрушити, лише Толік вихопив меч.

У два стрибки я опинився біля найближчого вікна. Тронний зал наповнював яскраве сонячне світло, що ллється із замерзлих вікон. Ударом ліктя я висадив скло. Скуте важкою крижаною кіркою, воно розкололося на кілька великих уламків, що вивалилися назовні від другого удару.

На заході сходило сонце.