Він обережно встромив свічку в складену з пороху буру гірку. Свічка увійшла до половини, полум'я затремтіло, потяглося вниз, до темних крупин... Тимур скам'янів.

Полум'я випросталося, лизнуло вогненним язичком дерев'яну полицю. Тимур почав розтискати пальці — і свічка затремтіла, наче прилипла до його долоні. Тимур стискав її так сильно, що пальці вдавилися в стеарін.

Він нарешті зміг прибрати руку. Свічка стояла міцно, прозорі гарячі краплі стікали нею на пороховий горбок.

- Свічка горить півгодини? — часто дихаючи, спитав Тимур.

Кріс кивнув головою.

— А тут до пів на п'ятнадцять хвилин. Досить.

Він помовчав і глухо промовив:

— Якщо не спрацює, якщо телекінезу не буде, я її звідти діставати не збираюся. Вже руки тремтять.

Кріс знову глянув на годинник.

— Без п'яти хвилин опівночі.