- Готово, - Тимур, не дивлячись, простяг руку. Кріс вклав йому в долоню бляшанку.

Обережним рухом Тимур висипав порох на динамітні «цеглинки», покладені на верхній полиці. Запитав:

- Скільки часу?

Кріс глянув спочатку на ліву руку, потім на праву. Для надійності він забрав у Ритки її годинник.

- Без десяти дванадцять.

- Свічку.

Повагавшись секунду, Кріс відійшов до столу. Повернувся з новенькою, щойно запаленою білою свічкою. Сказав:

- Можливо, я? Якщо ти її впустиш…

- Свічку.

Більше Кріс нічого не казав. Він простяг Тимуру стеариновий циліндрик з танцюючим язичком полум'я, і ​​підійшов до мене. Затамувавши подих, ми стежили за повільними, плавними рухами Тимура.