Викричав і пошкодував. Та вже було пізно. Орися потемніла й до крові прикусила губу.

— Зрозумій мене... — почав було він, та Орися скочила в сідло і з місця пустила коня вчвал... Проводжаючи її поглядом, Остряниця побачив, що вона круто повернула коня й помчала на ліве крило козацької оборони, де густіше всього падали ядра.

— Стій! — не тямлячи себе, крикнув Остряниця. — Ти збожеволіла?

Але голос його потонув у гуркоті бою.

— Коня!

Орися вже вихопилась на рівнину, польські гармаші, певно, примітили одинокого вершника, бо ліворуч і праворуч Орисі почала злітати вгору земля... Остряниця скочив у сідло і помчав навперейми... Хтось з козаків хотів було спинити його.

— Стій, стій, гетьмане!.. Її вже не врятуєш, а сам задурно головою накладеш...

Остряниця вилетів на рівнину, не помічаючи ядер.

— Орисю! Схаменися!.. На-аза-ад!

Зліва від Орисі виріс кущ землі. Наче в якомусь сні, побачив, як повільно-повільно піднімається її кінь угору і валиться на правий бік, а Орися летить йому через голову...

Як він домчав до неї — не пригадує. Скочив з коня, впав біля неї на коліна й відсахнувся.

— Орисю!..

Вона лежала на спині, розкидавши руки. Лице біле-біле, кров відхлинула від нього. На грудях — кривава пляма...

— Орисю! — крикнув Остряниця у відчаї. — Кохана моя...

Тремтячими руками скинув з себе жупан, з тріском розірвав на собі сорочку... Там і тут побіля нього падали ядра, його обсипало землею, та він не бачив і не чув нічого. Перев’язав Орисю... Повіки її здригнулися, вона з трудом розплющила очі і винувато посміхнулась куточками губ.

— Ти... шукала смерті?

Вона ворухнула безкровними губами.

— Я знаю... що тобі заважаю... Ти правду казав, не той час для щастя... Я не хочу тобі заважати... Прощай...

— Мовчи, Орисю, жити треба. Жити! Всьому наперекір! Він обережно підсунув під неї руки, звівся і, притискуючи Орисю до грудей, рушив полем... Кінь пішов за ним. Ядра падали там і тут, а він повільно йшов полем, обережно несучи її на руках.

— Ура-а-а! — донісся до нього крик, і він побачив, що по всій лінії оборони козаки йдуть в атаку.